Українські байки
Байка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту.
Історія байки
Байка має здавна сформовану (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа — 6 ст. до н. е.) структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору. Байка — це оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегоричного звучання. Комізм і сатира — невід’ємні особливості байки. Відомими авторами байок є Езоп, Барбіус, Федр, Флавій Авіан, Жан Лафонтен, Іван Крилов. Крім античних джерел, байка зазнала впливу індійської «Панчататри» («П’ять книг», 3 століття до н. е.).
Байка в українській літературі 18-19 століть
Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Байки бувають віршовані та невіршовані. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» Іоаникій Галятовський та Антоній Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753—1785). У перші десятиліття 19 ст. у часи формування нового національного письменства байка була одним із панівних і найпродуктивніших жанрів, який помітно сприяв демократизації літературного процесу. Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський та Євген Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом. Розквіт жанру в українській літературі пов’язують із іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко.
Байка в українській літературі 20 століття
У 20 столітті байки писали Василь Блакитиний, Сергій Пилипенко, Микита Годованець, Анатолій Косматенко, Павло Глазовий та ін. Байка нині зазнає певної еволюції. Крім сюжетних байок, з’являються байки-приповідки («ліліпути»), а також байки-епіграми, байки-жарти, байки-пародії тощо.
Українські байки:
- Баран хоче сповідатися перед вовком
- Безхвостий лис
- Ведмідь обганяє мухи з цигана
- Вівця веде вовка до сповіді
- Вовк і ягня
- Вовк під вікном
- Вовкове щастя
- Воли і цап
- В’юн і щука
- Жаба боязкіша від зайця
- Жаба і віл
- Журавель і лисиця
- Журавель та чапля
- Кінська сила
- Кінь і осел
- Кінь і собака
- Лебідь, щука і рак
- Лев і комарі
- Лев і мишеня
- Лис і цап у ямі
- Лисиця і тетерук
- Літо і зима
- Миш і жаба
- Мурашка і голуб
- Муха-орачка
- Не впусти рака з рота
- Невчасний жаль
- Орел і лис
- Піддурений вовк
- Про сонце, мороз і вітер
- Свиня і кібець
- Так світ платить
- Хвалькувата муха
- Хворий лев і лисиця
- Хитрий їжак
- Школярська наука
- Як ворона дістала зі збанка води
- Як соловейко чоловіка розуму навчив
Джерело: Вікіпедія (вільна енциклопедія)
[ нагору ]