Журавель та чапля

Читайте також: Українські байки

Жили собі на болоті журавель і чапля. Скучно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженитися з своєю партією, з журавлихою, і пішов до чаплі посватати її, щоб з нею оженитися. А вона його зганьбила, як прийшов:

- В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, кормити мене не будеш мати чим, іди геть, ти з довгою шиєю!

І журавель пішов присоромлений до свого дому.

По тім сватанню розгадалася чапля:

- Скучно мені буде самій жити. Ось піду та й посватаюся з журавлем.

І приходить, і перепрошує журавля:

- Візьми мене за жінку.

А він їй відповідає:

- Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було б іти тоді, як я тебе сватав, а тепер - за двері!

І пішла чапля з плачем і зо встидом до свого дому.

А потім розгадав собі журавель: "Шкода, чом не взяв чаплю в жону. Піду ще раз". І приходить до неї, і перепрошує її:

- Чапле, піди за мене заміж.

А чапля йому відповіла:

- Геть із моєї хати. Було б мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати!

І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.

Повернутися до змісту: Українські байки

[ нагору ]