Хитрий їжак
Читайте також: Українські байки
Одного разу бігла лисиця до саду і здибала по дорозі їжака.
- Добрий день, їжаче!
Каже їжак:
- Доброго здоров’я!
- Ходи зі мною в товаристві у виноград.
А він каже:
- Ой, страшно, лисичко, бо там господар накладає сильце: можемо упасти в біду.
- О, я, - каже лисиця, - не боюся, я маю школи покінчені, то дам тобі раду!
І пішли.
Наїлися вони винограду і вертаються, та й лисичка піймалася в сильце.
- Ей, - каже, - їжачку, братику, рятуй!
- Ой, ні, не поможу, бо я казав, що не знаю; та ж ти мені казала, що маєш школи покінчені.
- Ой, - каже лисиця, - я уже зі страху забула геть усе.
Уздрів їжак, що біда, і зачав їй радити:
- Нічого, - каже, - не роби, лиш як газда1 прийде, а ти зробись неживою - опусти голову, ноги, так, як би була мертва, - і може ця штука удасться.
Приходить господар, став над лисицею і каже:
- От шкода, що я не був штири дні у саду, аж прочутилася...
Взяв одною рукою за ніс, а другою - лисичку за хвіст та й викинув її через пліт.
Але лисиці лиш цього було треба, схопилася та й пішла додому. Щось четвертої днини іде лисичка знов у виноград: іде попри їжакову нору і знов кличе його у виноград.
- Та ти забула вже, що з тобою було?
- Ходи, ходи.
Ну, наїлися вони знов винограду та й лиш зачали іти, їжак упав у сильце.
- Ей, - каже їжак, - сестричко-лисичко, рятував я тебе, порятуй і ти мене.
- Ну, що я тобі допоможу?
Та й іде геть.
- Рятуй, бійся бога!
Але лисичка і не чує. Але їжак заплакав:
- Сестричко! Дуже ми жили файно1 , ходи, хоч розпрощайся зі мною.
Ну, вернулася лисичка та й обнялися двоє.
- Ой, - каже їжак, - поцілуймося обоє, бо знаєш, що мені смерть зараз.
І лисиця вивалила язика і хоче їжака цілувати. Тогді їжак зловив лисицю за язик і міцно тримає. Зачала лисиця пищати не своїми голосами так, що учув господар та й убіг до саду. Є що видіти! Ну, узяв він борзо та й лисицю убив, а їжака поволеньки вибрав із сильця і пустив у сад та й від того часу дуже їжаків шанував, бо видів користь.
Повернутися до змісту:
Українські байки
[ нагору ]