Мурашка і голуб
Читайте також: Українські байки
Одна мурашка лазила по двору, нишпорила собі здобичі. Посеред двору стояла полив’яна ринка з водою. В тій ринці стирчала соломинка; один кінець доторкався води, а другий виходив з ринки; мурашка спустилась по тій соломині до води і почала смоктати з неї потрібну для неї гущу. Де не взявся вітер, подув і звалив ту соломину в ринку. Мурашка впала в воду і почала тонути, а далі вчепилася за соломинку і держалася за неї. Намокла вся як хлюща і змерзла добре; якби ще хвилин зо три, мурашка б загинула. Де не взявся на її щастя голуб, підійшов до ринки воду пити. Мурашка почала його прохати:
- Будь ласкавий, заборони мене од смерті, я тобі колись у пригоді стану.
Голуб засміявся і подумав: "Чим вона може мені оддячить, така нікчемна комашка?" Проте голуб схопив ту соломинку в носик і кинув на землю. Мурашка обсохла, вигрілася на сонці і подалась до своєї домівки.
Через тиждень чи через два - довелося голубові полетіти до сусіда на тік пошукать там зерна. Голуб ходив по току, задерши вгору голову, не помічав, що перед ним стирчить сильце. Якраз на ту пору бігала по току мурашка, побачила, що голуб підходе до сильця, мерщій побігла до нього і вжалила його в ногу. Голуб нахилив голову вниз подивитись, хто його жигнув, і побачив, що у нього перед самим носом стирчать петельки сильця. Він тоді мерщій задки, задки, знявсь і полетів додому. Тут він згадав, як урятував мурашку од смерті і як мурашка обіцяла стати йому в нагоді і стала. З того часу голуб із великою охотою допомагав у нужді всім.
Повернутися до змісту: Українські байки
[ нагору ]