Лев і мишеня

Читайте також: Українські байки

Лев після обіду ліг у холодочку відпочивати. Тільки гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева. Лев спросоння думав, що його хто-небудь ловить, тоді і каже:

- Як ти сміло мене турбувати? Ти знаєш, хто я? Та я тебе тут роздавлю так, що твого й пороху не зостанеться!

- Пане, - жалібно запищало мишеня, - будь ласкавий, помилуй мене, нещасного...Не души мене, я тобі колись у пригоді стану.

Лев засміявся, йому дуже чудно стало, що мишеня таку нісенітницю варнякає. А далі каже:

- Ну, іди своєю дорогою; побачу, як ти мені в пригоді станеш... Тільки гляди, більше не одважуйся старших від себе турбувати.

Мишеня швиденько побігло від лева і сховалося в бур’яні; дуже раде було, що не попалося в лапи.

Не минуло й тижня після того, як лев гомонів на мишеня і сварився, мав задушити його. Попався бідолаха і сам у біду. Вночі гуляв по лісу і трапив у тенети. Скільки не пручався, не міг викрутитись; що дужче тріпавсь, усе більше і більше вплутувався. Мишеня побачило, що лев у біді й ніяк не може вирватись, прибігло до нього і почало гризти тенета. Не минуло й півгодини, як тенета були переточені. Лев випростався, подякував мишеняті і подався подалі від того місця.

Повернутися до змісту: Українські байки

[ нагору ]