Вертеп

З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.

Як пише Микола Маркевич, у день Різдва Христового грамотні міщани, дяки, школярі та церковні співаки збирались і носили по хатах відомий ляльковий театр під назвою вертеп.1

Походження вертепу, як думає Маркевич, можна віднести до часів гетьмана Конашевича-Сагайдаччого, до 1600-1620 років, коли цей гетьман відновив київську братську школу і Академію.

Польсько-український етнограф, Еразм Ізопольський2 твердить, що вертеп на Україні виник і найбільше поширився в роках 1591-1639.

Під 1666 роком ми знаходимо писану згадку про вертеп у матеріялах Львівського Ставропігіяльного братства. Серед інших його видатків записано і видатки на збудування вертепу та на декорацію до нього.3

Отже маємо підстави думати, що вже в XVII-му столітті виставляти на Різдво вертепну драму — це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай. Але, якщо про вертеп взагалі ми маємо згадки в нашій літературі з XVIІ-го століття, то тексти вертепної драми дійшли до нас тільки з другої половини ХVІІІ-го століття. Причина цьому, криється мабуть, в «усній традиції» вертепної драми. Текст вертепу напевно знали всі бурсаки, дяки та співаки на тодішній Україні, а тому записувати та ще й зберігати текст вертепу не було потреби.

Найстарший відомий нам запис української вертепної драми був зроблений тушинським дяком, Іваном Даниловичем, у 1771 або 1776 році, але цей текст, на жаль, не повний — це лише окремі виписки з вертепної драми.4

Другий текст, писаний польсько-українською мовою, дійшов до нас з 1790 року; це не оригінал, а лише копія, та й тій копії бракує початку.5

Найповніший текст, що ми його маємо з XVIII-го століття, це так званий «галаганівський» список, що був записаний у селі Сокиренцях у 1770 році від київських бурсаків; але збереглася лише копія, а про оригінал нічого не відомо.6

З ХІХ-го століття ми маємо вже трохи більше текстів вертепних драм. Найкращий з них — це вертеп Миколи Маркевича, що був виданий у Києві в 1860 році. Далі назвемо текст Славутинського вертепу запису В. Мошкова року 1897, Батуринський вертеп запису Ю. Жалковського року 1899 та вертеп Чалого, що був надрукований у 1889 році.7

З ХХ-го століття ми покищо маємо Житомирський вертеп запису Василя Кравченка року 1927, Славутинський вертеп запису В. Пруса року 1928 та Хорольський вертеп, що теж записаний у 1928 році.

Розуміється, що це не всі існуючі тексти вертепів. Текстів вертепних драм є ще багато, але ми про них нічого не знаємо. Наше завдання — завдання всіх, кому дорога українська народня творчість та українська минувшина, хто любить і цінить традиції нашого народу, розпитувати людей та розшукати в стародруках ще невідомі чи маловідомі тексти наших староукраїнських різдвяних вертепів.

- - - - - - -

1 «Обычаи, повђрья, кухня и напитки малоросіянъ. Извлечено изъ нынђшняго народнаго быта и составлено Николаемъ Маркевичемъ». Кіевъ. 1860.

2 Еразм Ізопольський. «Badania podan ludu. Pamiatki Ukrainy». Надруковано в «Атенеї» Крашевського за 1843 рік.

3 Євген Марковський. «Український вертеп». Розвідки й тексти. Випуск І. у Києві. З друкарні Всеукраїнської Академії Наук. 1929.

4 Перетцъ В. И. «Къ истории польского и русского народного театра». Изд. Отд. рус. языка и словесности Академии Наук. 1905, І. Стор. 61-62.

5 Іван Франко. «До історії українського вертепу XVIII в». Зап. НТШ. Том 72.

6 Євген Марковський. «Український вертеп».

7 Воспоминанія М. К. Чалого. Ч. І-ІІ. Кіев. «Старина». 1889.

Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.

[ нагору ]