«Свята» частина вертепу. Вертеп
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
У вступі до вертепної драми Микола Маркевич пише так:
«...І Навуходоносора, і блудного сина, і вертеп написали, очевидно, українці, отже в Академії Київській».
Всі пізніші дослідники вертепної драми — В. І. Перетц, М. Петров, Євген Марковський та інші — не заперечували «книжного» (писаного) походження першої частини вертепної драми. Крім того, всі погоджуються з тим, що вертепна драма, якщо і не була створена цілком в Академії Київській, то в усякому разі дістала там поважне літературне оформлення.
Про «книжне» походження «святої» частини вертепу свідчить ще й те, що вона майже незмінна в усіх списках відомих нам вертепів. Друга ж (народня) частина — змінна. Правда, у пізніших записках текст першої частини вертепу скорочений, а в окремих місцях дуже попсований — перекручений. Наприклад, у Хорольському вертепі хор співає:
Не плач, Рахіль, зрящого то тела,
Не умирай, а процвітай.
З новою кринню, ку Богу і сину
Не йміла причину.
(Є. Марковський, «Укр. вертеп». Стор. 192).
Такі перекручення можна легко пояснити. Справа в тому, що стара книжна мова була зрозуміла для спудеїв Київської Академії, дяків, школярів та іншого «грамотного люду» тогочасної України, але мало зрозуміла для ледве письменних або й зовсім неграмотних дрібних ремісників та селян, що пізніше зробилися спадкоємцями перших освічених вертепників.
Так чи інакше, а «свята» частина вертепної драми виконувалася всіма вертепниками
і збереглася в усіх відомих нам текстах. Кінчалася ця драма смертю Ірода, а
після смерти такого лиходія люд, звичайно, має радіти, поселитися. Отже починається
народньо-побутова інтермедія — друга частина вертепу.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.
[ нагору ]