Закликання весни
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
Одним з найцікавіших звичаїв стародавніх слов’ян, а в першу чергу наших предків, є закликання весни.
Народня уява створила поетичний образ весни у вигляді дівчини-«паняночки», що «десь у садочку шиє сорочку», а інколи і у вигляді молодиці, що вже має або повинна мати дочку:
Ой, весна, весна та весняночка,
Ой, де ж твоя донька, та паняночка...
Вона, ця вродлива дівчина або молодиця, дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід-сонця: вибігають на горби, стають на воротях, лізуть на дах комори чи клуні — і запрошують, закликають її піснями:
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок (квітів).(Груш., І, 167).
Тут же допитуються і про дари:
Ой, весна красна, що нам винесла?
Ой, винесла тепло і доброє літечко!
Малим дітонькам побіганнячко,
Старим бабонькам посіданнячко,
Красним дівонькам на співаннячко,
А господарям на роботячко.(Чуб., III, 109).
Або:
Принесла вам літечко
І зелене зіллячко:
Хрещатий барвінок,
Запашний васильок...(Слобож., сб. хар., XVII, 18).
Але й ті, що виглядають та закликають весну, що сподіваються від неї дарів, теж не залишаються в боргу перед нею: вони приносять їй жертви-подарунки.
«В Україні на весні (так, як і в Греції) діти носять у руках зроблену з дерева ластівку, ходять з нею з хати до хати і прославляють наступаючу весну»1
«На «сорок мучеників» печуть з тіста пташків на честь, мовляв, жайворонків, що тоді вилітають із вирію. Це — жертва весні, яка в різних формах була відома ще недавно в різних кутках слов’янства»2.
«Селянки на цей день, закінчивши ткати своє полотно, виходять зі шматком його в поле, вклоняються на всі боки і, обернувшись обличчям до схід-сонця, кажуть: «Ось тобі, мати-весна, нова обновка!» Після цього розстеляють кусень полотна, кладуть на нього пиріг і йдуть геть з надією, що льон і коноплі цього літа вродять добре...»3
Закликають весну звичайно жінки, дівчата і діти. Це не завжди відбувається на «сорок мучеників? ? ? ? ? ? »? , — іноді і на «Теплого Олекси», іноді на «Явдохи», а то й напередодні Благовіщення. Імовірно, що час закликання весни залежить від місцевости і від кліматичних умов року — ранньої чи пізньої весни.
Закликання весни, приносниці життя, поєднане з вигнанням зими — смерти. У стародавніх слов’ян на весні відбувалась урочиста тризна з жертвоприношенням на честь померлих. Ще й досі зберігаються залишки того урочистого весняного свята, коли оспівується кінець зими і при цьому палиться солом’яне опудало. Це свято в лужичан та в чехів відоме, як свято заморення зими і відновлення весни. Чеські дівчата зустрічають весну піснею:
Giz nesm smert ze wsy,
Nove leto do wsi,
Wjety, leto libezne,
Obiljcko zelene.4
Без сумніву, що і в нас на Україні був колись подібний звичай, але пізніше одна частина його — палення вогню для очищення землі — перейшла на «Чистий четвер», а друга — поминання мертвих на гробах — припала на «Проводи».5
З закликанням весни кінчається перший період, період виглядання весни, що обіймає собою перший весняний місяць — березень.
-------
1 Снег., ІІІ. 12.
2 Грушевський, І, 167.
3 Сах., І, 50.
4 «Уже несемо смерть із села, а нове літо в село. Здорове будь, літо ласкаве, багатство зелене».
5 Див. нижче.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.
[ нагору ]