Заговини на Петрівку
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Літо.
У перший понеділок Петрівки — похорони Ярила.
Ярило, як відомо, поганський бог, що уособлював собою родючу силу весняного сонця. Наші предки уявляли собі, що в цей час Ярило ходив ночами по полях у білому покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп та дозріле колосся жита й пшениці.: Перед Петрівкою Ярило ніби помер — плодюча енергія землі й сонця досягла своєї кульмінаційної точки й пішла на спад. Похорони Ярила в перший понеділок Петрівки символізують це явище.
Молоді жінки відмічають похорони Ярила веселими забавами. Забави відбуваються то з участю чоловіків, то з повною їх відсутністю, як де ведеться. Ці забави мають спеціяльну назву: «гонити шуліку».
«Гонити шуліку» молоді жінки сходяться, бувало, в шинок; там вони пили горілку, танцювали та співали соромницьких пісень, що в інший час, звичайно, жінки ніколи не роблять. У цій забаві беруть участь тільки одружені жінки; вдовиці й самітні жінки «на шуліку» не допускаються.
Дівчата в цей понеділок пускають на воду клечальні вінки, що були виплетені ними першого дня Зелених Свят.
Існує вірування, що першого дня Петрівки відбуваються «звірячі розгри», а тому
до лісу ходити небезпечно. Свійських тварин цього дня годують ліпше, ніж звичайно;
особливо догоджають коровам, — «щоб більше користи було».

[ нагору ]