Весна

З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.

Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять тріскучі морози і лежать великі сніги, а в повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує; але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня ...

— Лютий — це той місяць, що каже до людей: «Ех, якби я такий дужий, як мій батько, то я б бику-третяку роги скрутив!»

— А хто ж місяця лютого батько?

— Січень! — той був ще в повній силі; крутив, кріпив морозами, як хотів, а цей пнеться, дметься; а пройде «Громиця», — водою розіллється... 1

«Як, лютий, не лютий, а на весну брів не хмар!»

«Вночі тріщить, а вдень плющить».

«Весна днем красна, а на хліб тісна» 2

«Весною сій, осінню збереш» 3

- - - - - - -

1 Записано на Уманщині — О. В.

2 М. Рильськ., стор. 93-96.

3 Ів. Франко, Льв. 1901, стор. 151.

Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.

[ нагору ]