Святого Дмитра

З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Осінь.

26 жовтня (8 листопада "за новим стилем") є день святого Великомученика Димитрія, а в народі кажуть: «святого Дмитра», або просто: «Дмитра».

Святий Дмитро вже приносить зиму. В народній колядці співається:

У святого Дмитра труба із срібла...
А як затрубив ще й святий Дмитро,
Та й покрив зимков усі гори біло...

У Дмитрову, або «родинну», чи ще інакше — «дідову» суботу справляють осінні поминки померлих родичів. Поминають парастасом у церкві та обідом вдома. Ось як описує такий поминальний обід записка з Рівенського повіту: «Хозяйка наготує якнайбільше страв, які люблять діди. Обід буває пізніше, ніж; звичайно, після полудня, або над вечір. За обідом з кожної страви по ложці одкладають в окрему посудину, яку з ложками ставлять на ніч на покуття. Тут ще в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі «душечки померлих помилися й пообідали»1.

Існує повір’я, що в цю ніч на цвинтарі можна бачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів.

З уваги на недалекі пилипівчані запусти сезон сватання кінчається. Незасватані дівки вважають сезон за втрачений; з цього приводу існує народня приповідка: «До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі хоч комін витри», мовляв, годиться на все.

- - - - - - -

1 - Мат. до етнол. XV, стор. 55; Грушевський М., І, стор. 198.

Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Осінь.

[ нагору ]