Свята Покрова
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Осінь.
Першого жовтня (раніше - 14 жовтня "за новим стилем") є свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як звичайно кажуть, «Покрови», чи «Святої Покрови».
На Запоріжжі була церква святої Покрови і запорізькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.
В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-злото на три части паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали —
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорізької москалями в році 1775-му козаки, що пішли за Дунай під ласку турецького султана, на еміграцію, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.
В побуті села Покрова — це був саме сезон на сватання та весілля, а тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися:
«Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку,
хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою».
На Поділлі дівчата казали:
«Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку,
чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу»!
Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами, а як із півдня, то тепла.
Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час другої світової війни
як збройна сила проти гітлерівської і большевицької окупації, — теж обрала собі
свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці.
Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народньо-релігійне, а й національне свято.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Осінь.
[ нагору ]