Що ж таке Коляда?
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
Як ми вже зазначали вище, слово «коляда» походить від назви Нового Року у римлян — calendae januariae. Доказом цього може бути хоч би те, що ця назва зустрічається в багатьох (але не в усіх) народів, що в свій час зазнали на собі впливу стародавнього Риму. Наприклад: у французів — chalendes, у румунів — colinda, у чехів, сербів та словаків — koleda, у словінців — kolednica або coleda у поляків — koleda, у росіян — коледа або коляда, а у нас, українців — коляда.
Але, крім цього, є ще й інші джерела, що кидають світло на походження цього слова. Першим з таких джерел є слов’янська мітологія. Справа в тому, що існує кілька вказівок на Коляду, як на поганського бога.
Інокентій Ґізель1 у своєму творі «Синопсисъ, или краткое собраніе отъ разныхъ лђтописцевъ» пише таке: «Коляда шестый идолъ, богъ праздничный, ему же праздникъ велій мђсяцъ Декемврій въ 21 день составляху».
У Минеї2 Дмитра Туптала, в житті св. кн. Володимира теж згадуються Коляда, як поганський бог зимових свят.
Московський історик Карамзін пише, що 24-го грудня руські язичники (погани) славили Коляду, як бога «торжестві, и мира»3.
Польський мовознавець Лінде в своєму словнику пише, що Коляда — це «ім’я київського божка, який вважався богом свята, як Янус4 у римлян; в Києві його святкували 24-го грудня з веселощами та розмовами, з чого є ще сліди в іграх, танцях, піснях».5
В одному з додатків до «Судебника» від 24-го грудня 1636 року забороняється сходитись на «мирскіе игрища». Мета заборони: «Коледы бы и Овсеня... не кликали»11.
В околицях Москви, в навечір’я Різдва Христового кликали «Коледу и Усень»12.
Снєгірьов пише, що в москалів коляда — це день перед Різдвом Христовим. Тоді вони возили на санях «дђвку» в білій сорочці поверх одягу і співали:
Уродилась коляда
Наканунђ Рождества...13
Християнство, як відомо, прийшло на Московщину пізніше, ніж на Україну, а тому поганські звичаї там трималися довше і міцніше, Нам здасться, що дівка в білій сорочці на санях є ніщо інше, як залишок якогось поганського звичаю, що в нас на Україні вже забувся, а на Московщині тримається, можливо, ще й досі.
І нарешті, в Густинському літописі, крім богів, описаних Нестором14, згадується ще кілька богів, імена яких ми зустрічаємо в польських літописців: Позвід (Похвіст), Ладо, а також Купала і Коляда, що являють собою вже пізніше уособлення двох великих всенародніх свят — літнього і зимового. Імена Купала і Коляди продовжують і нині жити в устах народу15.
Отже є підстави думати, що наша коляда походить від назви поганського бога зимових свят — Коляди.
* * *
В римо-католицькій церкві є такий гімн:
«Collaudemus, collaudemus Christum regem…»
А collaudo — це хвалити, вихваляти. З цього слова може походити і слово «колядки» — пісні, які вихваляють народженого Христа, а потім і господаря дому, господиню та їхніх дітей.
В церковному уставі за 1193 рік під словом «коляда» дається пояснення, які це пісні і коли саме їх треба співати: «на трапезђ въ св. Пасху и въ праздникъ Рождества Христова..»21
Колись у римській церкві на Різдво Христове роздавано вірним печиво, що було зроблено з тіста і мало форму ясел, пелюшок тощо. Це печиво називалося календами.22
Крім цих, вірогідних пояснень слова «коляда», є ще й інші — не надто поважні, на наш погляд. Наприклад:
Відомий поет-перекладач XIX століття Гнєдіч, що народився в Полтаві і сам колись ходив з колядою, виводив слово «коляда» з грецького «Koladeis», що значить «кишка» або «ковбаса». Мовляв, співають же наші колядники:
«...грудочку кашки,
Кільчик ковбаски...»
Польський мовознавець Лінде, якого ми вже згадували, в своєму словнику, поруч з мітичним поясненням, дає й таке: «od kolan naszych Panu Chrystusowi dania mozemy snadnie wykladac slowo kolede»
Тепер коротко згадаємо, що ж розуміють під словом «коляда» різні слов’янські народи.
У лужичан «Koleda» — це релігійні обряди на Різдво, а «koledowati» — ходити по домах з піснями і танцями під час Різдва.
У чехів, сербів і болгарів «koliada» або «koleda» — це величальна пісня; «choditi po kolede» — поздоровляти з Новим Роком і за це одержувати подарунки.
«Koleda» у словаків — це звичай священиків ходити з хрестом по містах і селах в день Різдва і благословляти доми. Цей звичай ще в XI столітті завів князь Бретіслав після того, як наказав вигнати з своїх володінь усіх чародіїв.
Хорвати й босняки під колядою розуміють подарунок на Новий Рік.
На Московщині, як це ми вже бачили вище, колядою називають звичай возити на санях дівку в білій сорочці поверх одягу.
У нас, на Україні, слово коляда має аж три значення31, а саме:
Коляда — це Різдвяні свята:
«Будьте здорові з колядою!»
Коляда — це пісня, яка співається під час Різдвяних свят:
«Пустіть його до хати, він вам буде коляду співати!»
Коляда — це винагорода за величальну пісню:
«Он і пан іде, коляду несе: коробка вівса, зверху ковбаса!»
- - - - - - -
1 Ґізель Інокентій, укр. історик, народ. в Прусії, учився в Києві і Львові, чернець і професор київської академії, 1646-56 ігумен братського Микольського манастиря і ректор академії, від 1656 перечерський архимандрит. Помер в 1684-му році. Див. Укр З. Е., т. І, стор. 343.
2 Четії-Минеї в 1689-1709 рр. опрацював і видав Дмитро Туптало або Данило Тупталенко (1651-1709), укр. церковний діяч, письменник і проповідник, син київського сотника Сави Туптала. Укр. З. Е., т. І, стор. 1106.
3 Карамзинъ, И. Г. Р., т. І, стор. 61.
4 Янус (Janus), староіталійський бог бігу сонця й року, взагалі всякого входу й переходу (janua — двері, ворота), зображуваний із подвійним обличчям; Укр. Заг. Енцик., т. ІІІ, стор. 1278.
5 Slownik jezyka polskiego przez Samuela Bogumila Linde, 1856.
11 Фаминцынъ Ал. «Божества древнихъ словнянъ». 1884, стор. 210.
12 Сахаровъ, «Сказан. Р. Н.», II. 99.
13 Снегирев, ІІ, 29.
14 Під 980-им роком літописець Нестор пише таке: «и нача кннжити Володимеръ
въ Кіевђ и постави кумиры на холму внђ двора теремнаго: Перуна древяна, а главу
его сребрену, а усъ златъ, и Хърса, Дажьбога, и Стрибога, и Симарьгла, и Мокошь.
Жряху имъ, наричюще я богы привожаху сыны свои и дъщери, и жряху бђсомъ, оскверняху
землю теребами своими, и осквернися кровъми земля Руска и холмъ оть».
В житті св. Володимира, що написав чернець Яків (XI в.). під заголовком «Память
и похвала Владиміру» (по списку XVI в.) читаємо таке: «Поганъскыя богы пачежъ
и бђсы, Перуна и Хорса и ины многы попра, и съ круши идолы и отверже всю безбожную
лесть».
Як бачимо, Нестор про Коляду не згадує, але чернець Яків, в ХІ-му віці, пишучи
про поганських богів, каже, що крім Перуна і Хорса були ще й «ины многы» — багато
інших. Отже, міг бути й Коляда.
15 Ал. С. Фаминцынъ, стор. 37.
21 И. И. Срезневскій. «Матеріалы для словаря древнерусскаго языка по письменнымъ памятникамъ». СПБ, 1890. Стор. 1263.
22 Снег., II, 30.
31 Див. словник Б. Грінченка, стор. 274.
Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.
[ нагору ]