Семена (свято Преподобного Симеона Стовпника)
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Осінь.
Чотирнадцятого вересня є свято Преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи, а в народі кажуть — «Семена».
Колись, ще в козацькій Україні, на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коні. Цей добрий звичай походив ще від княжих часів. Молодих княжичів теж у цей день садовили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, а там, після Служби Божої, пострижини виконував сам єпископ.
В ніч проти «Семена» було колись ще базарне київське свято — «Весілля свічки», або «Свято свічки» з лялькою на людську подобу. Це був своєрідний карнавал вогнів на київських базарах.
У день «Семена» кінчається «Вулиця» і починаються вечерниці.
Колись у старій Україні від цього дня ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими. Бралися за роботу й усі інші сільські майстрі: столярі, стельмахи, ковалі. Ввечері цього дня майстрі збиралися в шинок і «засиджували вечір» з горілкою. Такі «засиджени» відбувалися цілий тиждень: від Семена до Другої Пречисти.
Існувало колись вірування, що в цей день горобці злітаються в очерета і там їх чорти міряють на мірки: все, що в мірці — чортове, а поза міркою — людське. Тому, мовляв, після «Семена» горобців по селах стає менше.
Від «Семена» починають копати картоплі. В полі, чи в городі, розкладають вогнище,
печуть нову картоплю, їдять і гріють руки — «щоб не мерзли зимою».
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Осінь.
[ нагору ]