Розмова тварин. Щедрий Вечір
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
На Щедрий Вечір, так само, як і на Свят-Вечір. за старим народнім віруванням «тварини людською мовою говорять», але підслухати цю мову гріх, і за це Бог карає.
В Галичині записано таке оповідання:
«Чоловік мав пару волів. І він чув, жи люди собі приповідують — худоба говорить на Щедрий Вечір, як господар коло неї ходить. Господар дав бикам їсти, а сам си сховав і слухає. Слухає, а бики кажуть один до другого: «Нам добре в нашого господаря, але ми його завтра повеземо на цвинтар». А його так Пан-Біг покарав за те, жи він слухав. І зараз на другий день той помер».1
Подібне оповідання записане і на Київщині:
«...захотілось то йому послухати мови волів. На ніч заліз той хазяїн в ясла. Може, так до півночі лежав, — нічого не чути. Тихо в оборі, худоба лягла на спочинок, жує собі жуйку. Лежали воли, лежали, а далі встає один. Встає, а другий каже до нього: «Чому не лежиш, навіщо ноги томиш?..» А хазяїн в яслах слухає. Коли далі віл, той, що встав, каже: «Як то з нами дальше буде, хазяїн наш щось дуже мало паші має. До весни ще далеко, чим він нас догодує до весни?...» Хазяїн все слухає та дивом дивується. Ну, ті лежали, лежали, а тоді знов говорять: «...Єсть ще в його ожеред соломи, що вже три роки, як він стоїть. Тею соломою хазяїн нас буде годувати до нової паші. Якби обмолотив того ожереда, ще б корців зо два жита взяв. Але хазяїн не буде молотити тої соломи, бо скоро умре».2
Перед вечерею господар кадить ладаном, кропить хату «навхрест» свяченою водою, а по вечері обдаровує тварин «пирогом» — хлібиною з хрестом зверху.
Взявши «пиріг», господар підходить до стайні і говорить:
— Хто йде?
— Біг!
— Що несе?
— Пиріг!
Після цього він заходить у стайню, благословляє тварин хлібиною, розламує ту хлібину на шматки і роздає скотині.3 Іноді, — як де ведеться, — господар ще кропить тварин свяченою водою, промовляючи: «Во Іордані крещающуся Тобі, Господи».
В цей вечір виконують усі ті обряди, що й на «багату кутю» — кличуть мороза, чорні бурі, сірого вовка; але все це вже не так урочисто як на Свят-Вечір.
Коли «кутю проженуть», батько присмалює дітям чуби — «щоб вовка не боялися!»4 Згадаймо приповідку: «Не бачив ти ще смаленого вовка!» Ця приповідка стоїть у зв’язку з обрядом «смалити чуби» в цей вечір. «То так, як смалений вовк, тоді діти не будуть боятися».
- - - - - - -
1 - «Галицько-руські народні легенди». Том І. Зібрав В. Гнатюк. Л. 1902.
2 - М. Драгоманов, «...преданія». К., 1876. В цих оповіданнях говориться,
що тварини розмовляють вночі під Новий Рік.
Цікаво, що вірування про розмову тварин людською мовою в ніч під Різдво Христове,
Щедрий Вечір або Новий Рік здавна існує і в інших європейських народів, як ось
у німців, англійців і французів.
Томас Штернберґ у праці «Діялекти і фолкльор» подав таке оповідання про одну
господиню з Бретанії: «Мала вона одного кота й одного пса. Поводилася з ними
кепсько і морила голодом. Коли одного року надійшов Свят-Вечір, вона мало не
впала з крісла від здивування, коли почула, як пес сказав до кота: «Ну, надійшов
час. коли ми маємо покинути свою господиню. Вона — стара скнира, і цієї ночі
прийдуть розбійники і вб’ють її, пограбувавши». — «Це буде добрий вчинок!» —
відповів кіт. Перелякана господиня побігла до сусідньої хати. В дверях її зустріли
грабіжники, пограбували і вбили». (За «Дейлі Мейл». 1946, Різдво).
В Англії є повір’я, що коли ввійти в стайню точно опівночі, то можна побачити,
як весь скот стоїть на колінах. А бджоли співають у цю ніч величальну пісню
Різдву Христовому. (Poetical Works of Sir Walter Scott, v. IV. Eding., 1823).
3 - П. Чубинський, III, стор. 2-3.
В Шотландії господар (фармер) береже пригорщ зерна з того збіжжя, що зжате останнім,
з останнього його снопа, і роздає те зерно коням і коровам ранком у день Різдва
Христового — щоб скот не хворів. (Poetical Works of Sir Walter Scott, v. IV.
Eding., 1823).
4 - П. Чубинський, III, стор. 3.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.
[ нагору ]