Різдвяний день
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
В цей день (“Різдвяний день”1) робити гріх — так само, як і на перший день Різдвяних свят, але пити горілку можна. Колись, ще за добрих часів, наші селяни цим правом користувалися в повній мірі.
«Розвозять в’язки перевесел з гречки, що була обмолочена в різдвяний піст. Входячи до хати, говорять: «Нате вам ковбасу». Потім і в цій хаті починається випивання, якщо його там не було від самого ранку, бож у цей день звичайно всі п’ють».2
Пити і гуляти — це наша стара, хоч і не завжди добра, традиція. Ще літописці
відмічали «хлібосольство» великого князя Володимира3,
а наші гетьмани та козаки під цим поглядом, мабуть, не мали собі рівних в усій
тодішній Европі.
І ось цю «славну» традицію перейняли наші селяни і пильно зберігають її ще й
досі. Прислів’я, приказки, «припросини» та пісні — це цілий кодекс гостинности
наших селян.
Приймаючи гостей, господар до першої чарки виголошував таку тираду:
«Помершим душам. — царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам та діткам маленьким. Нехай легенько згадається і нашому синові, де він у світі повертається. А нам пошли, Боже, вік і здоров’я, щоб цей празник одпровадити та в мирі-покої і з вами, здоровими, щастя діждати. Сподоб, Господи, Боже наш, щоб Бог родив жито, пшеницю і всяку пашницю, а нам діждати жати, споживати та людям несть віддавати!...»
— Дай, Боже! — відповідають гості.
Після першого побажання, що завжди виголошується поважно, без будь-яких жартів, на підпитку висловлюється також чимало жартівливих побажань:
«Роди, Боже, жито, пшеницю, а в запічку дітей копицю».
«Роди, Боже, хліб, а до хліба опеньки!»
«Хай Бог хліб родить та скотину плодить».
«Приспоряй, Господи, Божу росу, щоб коровка доїлась».
У нас такий звичай, що гостей треба припрошувати, бо «без припросин і чарка не мила!» Припросини звичайно починаються після першої чарки: «Випийте по другій, щоб на одній не скакали». «А ну лиш: чоловік на одній нозі не ходить, а на двох!» А як по другій чарці вип’ють, то припрошують до третьої: «Без тройці й доми не строяться» — «Бог тройцю любить, а четверту Богородицю, а п’ятий Спас» — «По три дай, тоді питай» — «По чарці, по парці та оп’ять по п’ять» — «Перед обідом не вадить, а по обіді загладить» — «Пийте до дна, щоб очі не запалися» — «Перший келішок, як по льоду; другий, як по меду, а третій — не питай, лиш давай!»
А вже після третьої чарки не припрошують, тільки примовляють: «Я — такий чоловік, як візьму, то й вип’ю!» — «Кумки та кумки — вип’єм по рюмки: бо як підем на той світ, то там рюмок ніт!» — «Напиймося тут, бо в небі не дадуть!» — «Від краю до краю — всім добра желаю!» — «І чарка нова, та горілки нема: хилю — не тече, коло серця пече».
Тут починаються й співи:
Хто п’є, той кривиться,
Кому не дають — той дивиться,
А ми будемо пить і Бога хвалять:
І за нас, і за вас,
І за нашу неньку стареньку,
Що навчила нас горілочку пить...
Або:
Пошла, смерть, пошла проч,
Тепер мене не мороч,
Бо я часу не маю:
На празнику гуляю...
Про гостинність і гостювання є такі приповідки: «Який гість, така йому й честь» — «Гість лави не засидить, а ліжка не залежить» — «Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі» — «Дай, Боже, гостя в дім, то й я нап’юся при нім» — «Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю» — «Межи людьми треба бути людьми: не цурайся хліба й соли» — «Де люблять — там не вчащай, де не люблять — там не бувай!»
«Як жили наші діди, то не було їм біди: бувало, глек варенухи візьмуть, сидячи п’ють та, як джмелі, гудуть; а як нам прийшлося, жить довелося — усе лихо докупи зійшлося ...»4
- - - - - - -
1 - 21-го січня за новим стилем або 3-го за старим.
2 - Село Іваньківці на Переяславщині. За П. Чубинським, ІІІ, 5.
3 - В Макарівській минеї: «Памяти святыхъ въ церквахъ творяще пђніемъ и молитвами
и праздноваше свђтло праздники Господскія; и три трапезы поставляше, первую
митрополіту съ епіскопы, и съ черноризцы и съ попы, вторую ниіщимъ и убогимъ,
третью себђ и боярамъ своимъ и всђмъ мужамъ своимь». Снег., І. 194.
А одна з билин починається так:
Во стольном было городе во Киеве,
У ласкова князя у Владимира,
Было пированьице — почестный пир...
4 - Див. М. Номис. СПБ. 1864.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.
[ нагору ]