«Полтавський соцький». Вечорниці
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
У близькому зв’язку з небилицями скоять цікаві — теж жартівливі — народні пісні, що відомі під назвою «Полтавський соцький». Таких пісень на Україні колись — не так давно — можна було почути багато, співали їх парубки на всіх вечорницях.
З’явилися ці пісні на Україні тоді, коли наші «грамотії» пропагували ідею «раю на землі». Народ висміював їхні «ідеї» — і в небилицях, і в піснях.
Найпопулярніша пісня цього типу була: «Коли б я був полтавський соцький». Як більшість народніх творів, ця пісня має багато варіантів. Майже кожний повіт, а, може, й кожне село співали свого «Полтавського соцького».
На жаль, ми не маємо багато записів цієї пісні. Нижче друкуємо лише два варіянти, з яких перший записаний в самій Полтаві, а другий, «південний» — у місті Вознесенськ на Одещині.
І
Коли б я був полтавський соцький,
Багато б дечого зробив,
Зробив би так, щоби жилося
Всім людям добре, напримір:Поставив б я скрізь дерева
Медових пряників самих,
І ніжки з холодцю, свинячі,
Щоб з часником росли на них.Замість лози — росли б ковбаси,
А листя все було б — млинці,
Земля була б з самої каші
Та з добрих свіжих потрохів.У Чорнім морі — запіканка,
Сивуха б у річках текла,
В Дунай би напустив слив’янки,
А дно зробив би я із скла.Ставки б з сметаною стояли,
З лемішки з салом береги,
В ставках вареники б стирчали:
Товсті, гарячі і пухкі...Усі криниці — з добрим квасом,
Та й на печі, щоб не ходить,
Щоб чоловік з похмілля часом
Міг до безтями його пить.Одежі вже було б не треба,
Панам не треба кунтушів,
Ходили б, як святі по небі,
В одних сорочках, без штанів.Усі жінки і молодиці
Знову дівчатами були б:
Тонкі, високі, блідолиці.
Погані в світі не жили б.А ми сиділи б та гойдались,
Мов діти в люльці уночі,
Спокійно б раю дожидались,
Задерши ноги на печі…Ну, годі!.. Треба б замовчати,
Щоб хто ще шиї не набив…
Коли б я був полтавський соцький,
Усе б дочиста це зробив1ІІ
Коли б я був полтавський соцький,
Багато б дечого зробив:
Пампушки жирнії в сметані,
Плачинди2 б з кабаком я їв,Насадив би всякої деревини,
З медових пряників самих,
А сливи падали би з неба,
Ніхто тоді не їв би їх.У Чорнім морі — запіканка,
Дніпро давав би нам вино,
Дунай приносив би нам пиво,
Горілка де-не-де була б.Криниці були б з добрим квасом,
Таким, щоб в носі закрутив,
Щоб чоловік з похмілля часом
Аж до упаду його пив.Усі жінки і молодиці,
Знову дівчатами були б:
Чорняві, гарні, круглолиці,
Неначе в полі ягідки.Людям одежі тоді не треба,
Панам не треба кунтушів,
Ходили б, як святі по небі:
І без сорочки, й без штанів.Коли б я буч полтавський соцький,
Багато б дечого зробив...
Та прощавайте, добрі хлопці,
Щоб хто-будь шиї не набив3
- - - - - - -
1 Записав М. Коломацький в Полтаві, імовірно в році 1940.
2 Плачинда — печений пиріг у вигляді коржа, начинений кабаком (Cucurbita maxima). Плачинда — улюблена страва селян Південної України, — імовірно запозичена від сусідніх молдаван.
3 Записано у м. Вознесенськ у році 1939-му.

[ нагору ]