Петра Вериги
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
На Петра Вериги1 зима «або поставить, або поломить криги».2 «На Петра Вериги розбиваються криги»3.
За народнім віруванням — це останній день зими. На цей день припадає чимало прикмет:
«Якщо напередодні Петра Вериги ніч місячна і на небі видно зорі, літо урожайне буде, а рік — щасливий. Якщо ніч понура, то й рік понурий: неврожай, пошесть на худобу».
«Як мороз у цей день, то літом — спека». «Якщо дворова птиця — гуси, качки, сидячи на снігу, машуть крильми, ніби пливають, — буде відлига. Те саме, як пси качаються по снігу».
«Як уночі місяць обгородиться хмарами, буде вітер».
«Гайвороння кряче в цей день на метелицю».
В цей день — так уже здавна ведеться — люди розповідають байки про зиму:
«У старих, звісно, все краще було. Вони й зиму вихваляють, колись була, мовляв, сильнішою. Що це, кажуть, за зима!... Ось колись була зима: птиця на лету мерзла, у скотини хвости відмерзали, а як линуть, бувало вгору воду, то відразу і замерзне — на землю шматки льоду летять. То була зима!... А тепер, бачите, як тепло — і не похоже, що зима…»4.
На Петра Вериги не перуть.
- - - - - - -
1 16-го січня за старим, а 29-го за новим стилем — поклоніння чесним веригам (кайданам св. апостола Петра.).
2 Мат. до укр.-руськ. етнології. Том III, 1900.
3 М. Номис, 12.
4 Записано від Свирида Галушки.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.
[ нагору ]