Мисливські мотиви. Коляда
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
Зустрічається ще багато колядок і щедрівок з мотивами полювання на куницю, «тура-оленя», розведення бджіл; мовиться також про «золоті човни» та «срібні весельця», що, очевидно, є натяком на рибальство. Все це — відображення староукраїнського побуту, імовірно побуту княжої Руси-України, коли полювання та рибальство займало поважне місце в житті наших предків. Ось як в одній з колядок із збірки І.Вагилевича1 господиня посилає свою челядь на лови дивного звіря «тура-оленя»:
Стоїт, ми стоїт світлонька нова.
А в тій світлині, гей, газдиненька.
Гей, газдиненька на ім’я Анна.
Вна собі ходить, з челядю говорить,
З челядю говорить, в кватирку сє дивит.
Дивит сє, дивит в чистоє поле,
В чистоє поле, під темний лісок.
Ой, висмотрила дивноє звіря,
Дивноє звіря, тура-оленя,
На головці ж му дев’ять рожечків.
Ой, крикнула ж вна на свої слуги:
«Служеньки мої найвірнійшії!
Беріть же собі шовкові сіти,
Другі заберіть ясненькі стріли:
Ой, виходіте в чистоє поле,
В чистоє поле, під темний лісок,
Єдні ж завержте шовкові сіти,
Другі застрійте яснії стріли,
Чей спіймаєте дивноє звіря,
Дивноє звіря, тура-оленя.
Як спіймаєте, відразу вб’єте,
Відразу вб’єте, роги зщибете.
Роги зщибете, шубу здоймете.
Та повісите в новій світлонці,
Ой, принесете та повісите,
Та повісите в новій світлонці,
В новій світлонці та на стінонці.
Все ж тото буде, гей, ґаздинонці,
Гей, газдинонці на ім’я Анна.
Маємо чимало колядок із вказівками на соколине полювання, що — імовірно — було найбільш поширене на Україні не пізніше XII століття. Ось одна з таких колядок із збірки Якова Головацького:
А в нашого пана три соколейки.
Соколе! Не літай рано — ранейко на поле!
Єдин полетів в чистейке поле,
Другий полетів в бистри потоки,
Третій полетів в темни лісойки,
Тот, што полетів в чистоє поле,
Приніс на обід перепелойку;
Тот, што полетів в бистри потоки,
Приніс рибойку та на снідання;
Тот што полетів в темни лісойки,
Приніс він пану чорну кунойку,
З чорной кунойки паней шубайка.2
(Записано в Калниці Саноцької округи).
Колядки, що співаються для сина господаря, малюють ідеальний образ лицаря, який скликає своїх вірних друзів (інколи братів) і наказує їм сідлати коні, брати зброю; він і сам сідає на коня і на чолі хороброї ватаги мисливців з хортами (інколи ще й з соколами) вирушає на полювання «купи» або дивного звіра, «тура-оленя».
Звичайно колядки мисливських мотивів (так само, як і військових; про це — нижче), призначені для парубка, мають «весільне» закінчення. Лицар відмовляється від здобичі на полюванні, все віддає своїм помічникам, а собі залишає... «дівку в теремі»:
Ой, рано, рано кури запіли,
А ще раніше Данило встав;
Данило встав, лучком забражчав,
Лучком забражчав, братів пробуджав:
— Вставайте, браття, коней сідлайте,
Коней сідлайте, хортів скликайте
Та підем, браття, в чистеє поле;
Ой, там я назвав куну в дереві,
А мені, браття, дівка в теремі.3
- - - - - - -
1 Гнатюк: «Етнографічний збірник». XXXV. 239. ч. 141. А.
2 «Народныя пђсни Галицкой и Угорской Руси, собр. Я. Ф. Головацкимъ. Часть ІІІ. « Обрядныя пђсни». Москва. 1878 г. Стор. 6.
3 «Обычаи, повђрья... составлено Никол. Маркевичемъ». Кіевъ, 1860. Стор. 25.

[ нагору ]