«Мандрівочка пахне...» (Веснянки)
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
Колись весна в багатьох народів була порою відновлення воєнної активности, початком військових походів. У римлян тиждень від 17 по 24 березня був часом чищення зброї, а також періодом, коли відбувалися спеціяльні військові танці, т. зв. салії.
У старогерманських племен військовий перегляд припадав на місяць травень. В поезії старих германців весна оспівана як час, коли треба йти на війну і бити ворога.
В нашій українській традиції весна теж була часом, коли починалися військові походи. В одній з веснянок говориться, що весна принесла дівчатам віночки, а
парубкам шабельки,
щоб ішли на війну.1
В інших веснянках співається про мандрівку:
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле,
Молодому козаченьку
Мандрівочка пахне.
Помандрував козаченько
У чистеє поле,
За ним іде молода дівчина:
«Вернися, соколе!»2
Або:
Ой, уже весна, весна, ой, уже красна,
Пора розставати,
Пора нашим парубкам
Селом мандрувати.
Ідучи в походи, козаки молодшого віку залишали вдома своїх наречених. А це ж весна — час, коли все живе повинно бути в парі; тому й не дивно, що веснянки цього типу переважно сумні. Як ось:
З-під білого та каменя
Руда вода капле,
А нашому Василечку
Мандрівочка пахне.
Мандруй, мандруй, та Василечку,
Од Лук до Прилуки!
За ним іде та Галиночка,
Ломле собі руки:
Вернись, вернись, та Василечку,
Батько вмирає.
Що Васильку колосочок,
Купив поясочок;
Підперезав та Галочку,
Глядить на станочок.
Ой, і десь же ти, та Галочко,
З кудрявої м’яти,
З ким стояла, говорила —
Підківоньки знати? 11
До цього типу веснянок належить ще така пісня:
Текла річка, дзвеніла,
Аж до парубків у сіни,
Туди парубки збиралися
По золотому складалися,
«Та клади, хлопче, більше всіх,
Краща дівчина твоя всіх,
На ній прибору більше всіх,
І прибірниї ворота,
І криниченька глибока».
Як повадилась дівчина
Рано по воду ходити,
Молодця-козака любити.
Як угледів же та козак:
«Ходи, дівчино, ще раньше,
Ходи, дівчино, ще раньше,
Мій тебе батенько полюбить,
І криниченьку обрубить,
І василечком обмете,
І барвіночком обплете,
І руточкою обтиче —
Собі дівчину прикличе». 12
М. Грушевський 13 вважає, що слова цієї пісні: «По золотому складались» є закликом до хлопців робити складку на забаву з дівчатами. Але ці весняні сходини парубків «у сінях» можуть мати ширше значення, ніж самі гулянки з дівчатами. Це парубочий курінь вступає в новий сезон:
Прийде весна красна,
Буде вся наша голота рясна!
-------
1 Мат. етн., XII, стор. 146.
2 Чернігівщина. Лисенко, «Збірка нар. пісень для учнів», стор. 9.
11 Чуб., III, 112.
12 Чуб., III, 150.
13 Іст. укр. літ., І, 182.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.
[ нагору ]