Хліборобські мотиви (Веснянки)
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
Наші предки, як відомо, були хліборобами. Праця на ріллі: оранка, сівба, збирання дозрілого збіжжя або плодів саду та городу — все це було колись, як і тепер, головним зайняттям переважної більшости населення України. Цілком природно, що і в звичаях, а зокрема у весняних обрядових піснях та іграх, хліборобські мотиви займають одне з поважних місць.
Розгляньмо кілька прикладів.
Мішаний хоровід «Горошок».
Дівчата й хлопці беруться за руки і ходять навколо церкви; чим більше учасників гри, тим хоровід кращий. Починаючи з кінця, хоровід в’ється «під руки» — заплітають «горошок», і так те «плетення» доходить аж до «голови» хороводу, а «кінець» знову починає витися. І так «в’ють горошок», аж поки не обійдуть церкву навколо. В’ючи горошок, хор співає:
Вийся, горошку, в три стручечки,
В три стручки!
А роди, Боже, в чотири,
В чотири!
Щоб тебе черви не точили,
Не точили!
Щоб ся парубки женили,
Женили!
Так «в’ють горошок» у селі Браїлові на Поділлі. На Лівобережжі ця гра відбувається інакше. Дівчата й хлопці, побравшися за руки, ходять повільним ритмічним кроком у великому колі і, притупуючи ногами, співають:
Посіяв я горошок на зеленій нивці,
Купив же я черевички своїй чорнобривці;
Ще й горошок не зійшов, тільки лободочки, —
Витоптала черевички, тільки зап’яточки.Ой, дівчино, чия ти? Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?
Не питайся, чия я, коли вийдеш, вийду й я;
Коли ходиш, то ходи; коли любиш, то люби, —
Та не зводь мене з ума, коли думки нема.1
Дівочий хоровід «Огірочки».
Дівчата беруться за руки і творять довгу лаву, що в’ється «попід руки» або «над головою» — «як огіркове гудиння». При цьому хор співає:
Ой, вийтеся, огірочки,
А в землі пуп’яночки —Тож ся в’ють.
А другі ся приглядають,
Чи хороше розвивають —Тож цвітуть.
Так «в’ють огірочки» на Поділлі. 2 В селі Іспас, повіт Коломия, ця гагілка значно багатша і барвистіша; там «огірочки» завивають дівчата й молодиці разом. Вони держаться за кінці хусток і стають рядом: один кінець ряду йде попід руки останньої пари другого кінця, а потім попід руки передостанньої пари і т. д. Завиваючи огірочки, хор співає:
Любі наші огірочки, завивайтесі,
А молоді молодички — напивайтесі!
Огірочки наші любі завиваютсі,
А молоді молодички напиваютсі.
Огірочки, як изродє, мемо продавати,
А передна як измилить, мемо сі сміяти.
Огірочки изродили, а ми продавали,
А передна ни змилила, ми сі ни сміяли.
А не дивуй, товаришко, хоть би-м помилила,
Горівочка добра була, я сі понапила.
Та ми би вам, леґіники, по писанці дали,
Коби-сте нам огірочки не переривали.
Та ми би вам, леґіники, ще й по другі дали,
Коби-сте нам огірочки не переривали.
Та ми би вам, леґіники, горівки купили,
Коби-сте сі, леґіники, до нас не мішєли.
Та ми цего, леґіники, цілу зиму ждали,
Та щоби ми коло церкви огірки звивали.
Огірочки-пупіночки так сі в’ють,
А молоді молодички мід-вино п’ють.
Огірочки-пупіночки так сі завивают,
А молоді молодички медок попивают.
Та й у лузі зелененькім заиржало лоше, —
Та хто буде так співати, як ми віддамосі?
Та кувала зазулечка, та й буде кувати,
Та є другі дівчеточка, що мут так співати. 3
Коли вже «завилися» всі пари і зробилося щось подібне до ланцюга, тоді починають розвиватися в протилежний бік. При цьому хор співає ті самі коломийки, тільки там, де були слова «завивайтесі», «завиваютсі» співає «розвивайтесь або «розвиваютсі».
«Мак». У цьому хороводі теж беруть участь дівчата й молодиці. Всі учасниці гри беруться за руки і творять велике коло. В середину кола впускають кілька «дрібних» дітей, але вже таких, що можуть співати хором і показувати рухами те, про що співається в пісні. І ось навколо цих дітей хор ходить і співає:
При долині мак,
При широкій мак, —
Ой, мак чистий, головастий
І коренем коренастий.
Молодії молодиці,
Завивайте головиці,
Станьте ось так,
Тут буде мак!
Або співають так:
Мак, мак, моя маковичка,
Золотая головичка.При долині мак,
При широкій мак!Станьте ви, дівки,
В червоний мак.При долині мак,
При широкій мак!Та не пускайте пана з хороводу,
Нехай дає мак.При долині мак,
При широкій мак!Як стали ж ми мак
Пахать та орать.При долині мак,
При широкій мак!Як став же наш мак
Цвісти-зацвітать.При долині мак,
При широкій мак!Як став же наш мак
Та спіть-поспівать.При долині мак,
При широкій мак!Як станем ми мак
Трусить-колотить.При долині мак,
При широкій мак!
Так співають «мак» у селі Юринівці на Волині. На Поділлі співають дещо інакше, а саме:
Ой, на горі мак,
Під горою й так, —
Мої милі соколочки,
Станьте мені до помочі,
Станьте ось так,
Тут буде мак!
З цими словами хор зупиняється і питається тих, що в колі:
Соловейку, пташку, пташку,
Чи бувесь ти в мачку, в мачку?
Чи видавесь, як на мак копають?
Діти в колі відповідають хором:
Ой, бував я в тім садочку,
Та скажу вам всю правдочку:
Ось так, так копають мак!
При цьому діти рухами показують, як копають лопатою землю. Після цього хор знову йде в коловий танок, співаючи: «Ой, на горі мак...» Далі хор знову зупиняється і знову питає: «Чи видавесь, як мак сіють?» Потім питає, як мак збирають, і нарешті як мак молотять.
На Київщині цю гру виконують дещо інакше. Хор співає:
Ой, на горі мак,
Під горою й так,
Маки, маки, маковички,
Золотії верховички!
Постійте, дівчата,
Як мак на горі.
При цьому хор зупиняється і питає тих, що в колі:
— Чи виорано?
Діти відповідають:
— Виорано!
Хор знову ходить хором і повторює пісню: «Ой, на горі мак»; потім знову зупиняється і питає: «Чи зараляно?» Діти відповідають: «Зараляно!» Так продовжують, аж поки не дійдуть до молотьби. Тут хор питає: «Чи пора молотить?» «Пора!» — кричать діти. При цьому жінки й дівчата порушують коло, хапають дітей на руки, підкидають їх вгору і співають:
Ой, так, так
Молотили мак! 4
Хороводи цього типу, імовірно, належали колись до комплексу мімічно-магічних дій, які мали своїм завданням розбудити, зміцнити, краще розвинути природні сили і скерувати їх на збільшення врожаю. З часом елементи гри, як розвага молоді, почали домінувати над елементами магічної дії. Все ж, як бачимо з наведених прикладів, первісний елемент мімічно-магічної дії виступає ще досить виразно в багатьох весняних обрядових піснях, іграх та хороводах.
-------
1 Терещенко, IV, стор. 317.
2 Чуб., III, стор. 80.
3 Філярет Колесса, «Українська усна словесність». Стор. 213-14. Львів, 1938.
4 Чуб., III, 50.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.
[ нагору ]