Днесь весна красується

З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.

Олекса Воропай Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народніх весняних свят, пов’язаних з стародавніми мітами та віруванням, супроводжених піснями, іграми та хороводами.
Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Вона, ця дівчина-весна — бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами — солодким печивом у вигляді пташок, її уособлює найкраща з дівчат напередодні св. Юрія, «Ляля» або «Леля», що одягає на себе білу вишиту сорочку, кладе на голову вінок з весняних квітів, оперізується «зеленим» поясом з трави і квітів і роздає дівчатам дари — вінки, що вістять весілля.

Народній образ весни — це образ краси, сили і надії.

Головним святом весняного циклу є Великдень — найбільше християнське свято нашої Батьківщини, коли ми з глибокою вірою в серці висловлюємо слова: «Воскресне Україна!»

Хороводи дівчат, «вулиця» сільської молоді, забави дітей, зустріч птахів, що повертаються з вирію, травневі свята і нарешті «зільник» — чарівна казка нашої старовини. Все це — українська весна, голос предків наших, дорога поезія нашої Батьківщини.

* * *

Наші предки, стародавні слов’яни, подібно до англосаксів, ділили рік на дві частини: зиму і літо або на зимове і літнє сонцестояння — Коляду і Купала *. Ось чому в стародавніх народніх казках з зимою бореться не весна, а літо — гарна молода дівчина.

У предків теперішніх німців рік ділився на три частини: зиму, весну і літо.

Імовірно, що з розвитком сусідських стосунків, слов’яни запозичили від німців тричастинний поділ року, і тільки геть пізніше рік почав у нас ділитися на чотири частини: зиму, весну, літо й осінь.
Тричастинний поділ року, мабуть, не прийшов відразу, бо в старих писаних пам’ятках ми зустрічаємо слово «пролђтіе», тобто передліття, час напередодні літа:

«Пръвоносие пролђтныхъ даровъ».1
«Сия... зимђ бывше въ пролътное же врђме».2
«Мимо иде оуже зима, пролђтіе же вниде».3

В сербській і болгарській мовах весна і тепер називається «пролђть», а в Боснії — «prolitije» або «primaletje». У чехів і словаків перший день березня називається «Letnice» або «Zenska Letnicki».

Слово «весна» зустрічається вже в першій слов’янській Біблії, де описується земля після всесвітнього потопу:

«Зима и зной, лђто и весна, день и нощь не престануть».4

У старих писаних пам’ятках Руси-України слово «весна» зустрічається часто, як ось:

«Жатву и весну тъ съзьда».5
«Ни едина ластовица весны творить, ни чрьта едина землемђрыця».6
«Днесь весна красуеться, оживляющи земное естьство».7
«Весна убо украшаетъ цвђты землю».8

Щождо походження самого слова «весна», то в науковій літературі є кілька більш-менш імовірних припущень. Так Карл Рейф у своєму словнику виводить слово «весна» з санскритського «Vasanta» — свято весни. В словнику Крейзбра9 слово «весна» пояснюється індійським «Вішну».

Дехто з дослідників вважає слово «весна» співзвучним з гебрейським (старожидівським) «Nisan» — що означає не тільки місяць березень, а й інші весняні місяці, з яких квітень називається «Iar».10

Снєгірьов висловляє припущення, що від ясности (маси світла) цю пору року могли наші ж предки називати «ясна», а з додатком губного звуку «в» вийшло «в-ясна».11

В українській мові, як і в мовах інших слов’янських народів, крім слова «весна», вживається і «ярь».

«Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати».12

А звідси і «ярина», «ярове поле», «ярові хліба» і т.д.

Слово «ярь»13 імовірно споріднене з словом «Ирь»14.

Початок і час тривання весни, як відомо, залежать від кліматичних умов чи, краще сказати, від географічного положення країни. Колись було багато спроб визначити межі весни (її початок і кінець) для тієї чи іншої місцевости. Так для України (імовірно, для Києва) в рукопису XVI століття час тривання весни визначається так:

«Весна отъ Благовђщеньева дни до Рожества Ивана Предтечи, а въ ней 90 і день и четверть дни».

В рукопису 1637 року:

«Весна отъ Благовђщенія до Рожества крестителя Іоанна дній 90½ дни».

А в XVII столітті весна визначається так:

«Весна убо начинается отъ 24 марта луны до 24 іюня».15

Залежно від кліматичних умов і періоду року змінюється стан рослинного й тваринного світу — фенологічні ознаки.16

Існує народня фенологія і наукова. За народньою фенологією весна починається тоді, коли пташка-вівсянка засвище свою пісню: «Кидай сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб’є.

Наукова фенологія в переважній більшості будує свої спостереження на рослинах. Наприклад проф. В. А. Поґґенполь17 на підставі своїх 22-літніх спостережень у м. Умані встановив вісім фенологічних періодів у році: сім у час вегетації і один — без неї (зима), а саме:

1. Передодень весни — 23-го березня. Починають цвісти ліщина звичайна (Coryylus avellana L.) і ті дерева й кущі, які цвітуть перед появою листя.
2. Рання весна — 22-го квітня. Починають цвісти ясень звичайний (Fraxinus excelsior L.) і ті дерева та кущі, в яких цвіт і листя з’являються одночасно.
3. Весна — 10-го травня. Починають цвісти каштан кінський (Aesculus hippocastanum L.) і ті дерева та кущі, в яких цвіт з’являється після листя.
4. Раннє літо — 25 травня. Квітують жита, а також цвіте багато кущів та трав’янистих рослин, дозріває черешня (Prunus avium L.), з’являються стиглі полуниці (Fragaria vesca L.).
5. Літо — 20-го червня. Починає цвісти виноград (Vitis vinifera L.). Дозрівають ягоди смородини (Ribes nigrum L.) і бузини (Sambucus nigra L.). Квітують лугові трави, в полі починаються жнива.
6. Рання осінь — 6-го серпня. Листя на кущах і деревах зміняє свою барву, час повного дозрівання всіх плодів, починається сівба озимих зернових культур.
7. Осінь — кінець асиміляційної діяльности рослин (дата не вказана).
8. Зима.

Періодизація фенологічних ознак встановлюється і в інших частинах України (як і в усіх країнах світу), бо це має велике практичне значення для сільського господарства.

-------

* Дивись частину III, «Літо».
1 Хроніка Константина Манассія XIV в.; зберігається у Ватиканській бібліотеці.
2 Временник Георгія Амартола. 1389 рік.
3 Сбор. поуч. XVI в. (Оп. II, 2, 659).
4 Быт. VIII, 22.
5 Изб. 1073 рік.
6 Гр. Наз. XI в. За І. Срезн.
7 Кирило Тур. 21. За І. Срезн.
8 Слово Данила Заточника.
9 Fr. Kreuzbr, «Religions de L’Antiquite…», Paris, 1825.
10 Див. «Рус. п. н. празн.», ІІІ, М. 1838.
11 Снег., ІІІ, 4. З приводу таких припущень та здогадів дотепно писав колись Микола Надєждін (1804-1856): «Ніде не може бути стільки простору для свавілля, фантазувань та натягання, як з звуками. Слово цілком під нашою владою. Воно беззахисне. З слова можна вимучити будь-який зміст етимологічними тортурами».
12 М. Рильский: «У. н. п.», Київ, 1955, стор. 95. Також Ном., стор. 12.
13 У далматському фолькльорі «ярь», як мітична істота, вихваляється у весільних піснях. У скандинавських народів слова «Var», «Vor» — початок весни, у німців є «Jahr». У греків «Єар», а в римлян — «Ver».
14 «Духовная в.к. Владіміра Мономаха», СПБ, 1793., а також І. Срезневський, «Словарь…», І. Видавці «Духовної» слово «Ирь» вважають словом сарматським і пояснюють його як схід сонця і теплі краї, куди перелітні птахи з України відлітають восени і повертаються на весні.
15 Див. Энцикл. Слов. Брок. и Еф., том VI, стор. 108.
16 Фенологія (від грецького «phaino» — являю, освітлюю, вияснюю і «logos» — наука) вивчає періодизацію явищ у житті рослин і тварин залежно від кліматичних умов.
17 Поггенполь В. А., Метод ведення точных фенолог. наблюдений. «Краеведение», 4, 1924. А також «Б. С. Э.», т. 13, стор. 448.

Повернутися до змісту: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Весна.

[ нагору ]