Чародійна ніч... Щедрий Вечір
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима.
31 грудня (13 січня "за новим стилем").
Серед нашого народу існує поетичне повір’я, що новорічна ніч для віруючих людей «розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя — на хліб, глини — на мід».
На Гуцульщині в цю ніч ґаздиня бере опівночі на голову чоловічу шапку і з хлібом та коновкою виходить до води. Там вона тричі занурює хліб у воду і примовляє: «Не хліб ся купає в воді, але я — в здоров’ї і силі!» Набираючи води в коновку, вона примовляє: «Я не беру воду, але мід і вино!...» Повертається ґаздиня до хати, всі сплять — ніхто нічого не чує. Вона навшпиньках, без найменшого шелесту підходить до своїх дітей і торкається їх голів мокрим хлібом, примовляючи: «Абисьте були такі величні, як святий Василь величний».
У коновку ґаздиня кидає кілька срібних монет. Ранком на Новий Рік вся родина вмивається тою водою, і це «принесе щастя на гроші через увесь рік!»
Новорічна ніч на Гуцульщині — свято печі. «Цілий рік вона робить службу, а на Василя йде в танець — вона ся віддає!» — так кажуть гуцули про ніч. Ранком на «Меланки» ґаздині старанно змащують піч глиною — «аби не кляла, що немащена!»... Ніхто тої ночі не спить на печі, не сідає — «бо тяжко їй танцювати...» Звечора на піч кладуть овес — «аби мала чим коня годувати, бо вона їде до міста на герць».
Ніч проти Нового Року наповнена магічними діями, чарами. Все це — намагання розгадати своє майбутнє і забезпечити щастя й добробут на наступний рік.
На Лівобережжі про «нечуй-вітер» існує повір’я, що це зілля росте взимку по берегах рік та озер і що його можна збирати від 13-го грудня починаючи. А в ніч проти Нового Року, опівночі, це зілля має найбільшу силу; проте зрячі люди не можуть його знаходити. Треба просити сліпих, бо саме вони відчувають присутність «нечуй-вітру» — він їм очі коле. Це зілля ніби допомагає переправлятися через рік і є корисним для рибалок.1
Про «нечуй-вітер» згадують і народні пісні, як ось:
«Ой, поріс чебер під нечуй-вітром...»
- - - - - - -
1 - Н. Маркевич. «Обычаи…», 1860. Стор. 86. «Нечуй-вітром» називається кілька рослин української фльори. Hieracium echioides Lumn — вживається в народ. мед.: якщо укусить павук, то цим зіллям обкурюють хворе місце; вживається воно і проти цинги. Hieracium pilasella L. — в нар. мед. вживається проти скаженини, пропасниці, запалення очей та проти захворування тварин, а особливо свиней (Н. Анненков, Бот. слов., стор. 167). Гуцули «нечуй-вітром» називають Bellis perennis L. (Шух., І. 21), що в інших місцевостях України називається «стократь» або «нагідки». У словн. Б. Грінченка «Нечуй-вітер» — Hieratium filosella.
Повернутися до змісту:
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічні нариси. Зима.
[ нагору ]