Стародавній козацький супойський переказ
Родовий переказ, записаний у дослідника козацького бойового звичаю Спас-Гопаку Леоніда Петровича Безклубого (м. Одеса)
…Колись в сиву давнину народив Батько Коло з Матір’ю Дажземлею грозовою під час нічної грози люд вкраїнський - Опалені Дерева, та й дав їм землю з півночі на опівдень од моря до моря, та з заходу на схід од Дунаю до Дніпра-Дону, та й заповів їм не ходити за ту землю та не оддавати, а щоб сильні були - пов’язав Словом, поки шанувати будете Мене з Матір’ю та Слово оте стосове, будете неуборимі, доки бринітиме отой Звичай в совісті душі вашій.
Та дав брата свого Місяця на сторожу козацтву тому характерному, щоб берегли землю ту денно і нощно, а щоб вправні були та згуртовані, то докинув вісім променів своїх козацьких на небо, щоб у скруту поглядали на воза того та знали, в чім сила їхня козацька.
Й була од Батька сторожа - чорна зненависть безмежна та завбачливість розуму од підступу межи товариства неправди проти Звичаю та до ворога лють, а од Матері Землі грозової - любов безмежна до люду, Краю, сім’ї своєї - така червона, аж багряна, як сполох небесний…
Джерело - http://kozactvo.jimdo.com/із-козацьких-літописів/
Повернутися до змісту: Легенди та перекази українського народу. Запорізькі козаки. Запорожці.
[ нагору ]