На старих руїнах
У давні часи наша річка Кінська була широкою і повноводою. По ній, розказують, плавали запорожці на своїх чайках і турки на великих кораблях. А з обох берегів до неї підступали глибокі байраки, терники та поодинокі невеличкі поселення. Було таке поселення і на місці теперішньої Малої Токмачки 1. Жили в ньому козаки та всякі прийшлі люди, і називалося воно тоді Малою Маківкою.
Якось на початку літа, коли навкруги буяли трави і квітував червоними маками степ, на село напали турки й татари. Напали саме тоді, коли наші пращури справляли свято маку. Старі діди переказують, що це свято припадало на першу п’ятницю червня...
Всіх дорослих маломаківчан вороги порізали, вродливих дівчат у неволю бусурманську забрали, а дітей у Кінській потопили. Від людської крові ще дужче зачервоніли стоптані нападниками маки.
І довго пустувало село відтоді: кілька літ. Аж ось одного разу, в день макового свята, вийшла із води на берег чарівна пара: дівчина-русалка і красень юнак. Вони були з тих нещасних дітей, що їх колись вороги потопили. Дівчина назвалася Христиною, а юнак — Іваном. Та й стали вони жити як подружжя, заснувавши на старих руїнах нове село Христинівку. Народилися згодом у них сини й дочки, а потім онуки пішли... А вже правнуки, як довідалися про своїх далеких предків, то вирішили перейменувати Христинівку на Малу Товкмачку, бо ж маки тут були ворогами потоптані-потовчені, і кров невинна на них пролилася. Це тепер, щоб легше вимовити, кажуть «Мала Токмачка», а в старовину казали «Мала Товкмачка»...
- - - - - - -
1 - Мала Токмачка — село Оріхівського р-ну Запорізької обл.
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.
[ нагору ]