Старожитні селища поблизу Половиці

Село Лоцманська Кам’янка так прозване, бо там сидів зимівником лоцман Камінь. Промишляв рибальством і проводив через пороги судна і плоти...

Селище Діївка так прозвалось од козака Дія, що найперший сидів там зимівником, а виселився він з Нових Кодаків...

Селище Сухачівка теж прозване од козака Сухача, що сидів там зимівником.

Селище Тарамське — стоїть воно над самим Дніпром на кам’яному і скелистому грунті. Дорога побіля нього та по селі дуже труська і трудна: як їдеш, то й підкидає тебе, і тарамтить; од цього й прозвали його Тарамське...

Селища Карнаухівка, Тритузне, Кам’янське, Романкове добули свої прізвища од своїх осадчих, що сиділи там зимівниками і промишляли хліборобством і рибальством...

Селище Могилів прозване так од осадчого, козака Могили, що сидів там зимівником...

Селище Гупалівка прозване теж од осадчого, козака Гупала.

Селище Перещепине на стовповім шляху в Костянтиноград — теперечки пограничне село з Полтавською губернією, а тоді, за Січі, — з Гетьманщиною. Так, бач, як це урочище перещеплювало наші землі, то й того козака, що тутечки сидів зимівником, Перещепою прозвали.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]