Балка Безп’ята

Це діло йде ще від створення світу. Як Бог людей творив, то спершу створив він теля; кинув його через тин — воно й побігло. За третім разом Бог створив дитину; став її кидати через тин, а мати як заплаче:

— Господи милостивий, не кидай, бо воно маленьке — уб’ється...

— Ну, коли тобі шкода його, то ти будеш глядіти його до трьох років.

А чорт те все бачив і чув та й каже:

— Дай я зроблю щось таке, щоб богових людей поїло.— І зробив він вовка. Дме-дме, а той ніяк не оживе. Коли ось іде Бог. Чорт і давай його питати:

— Що ти таке робиш, що тільки надмеїщ кинеш через тин, а воно й побіжить?

— А кого ти зробив?

— Вовка.

— Гм, так ти відтягни його до кручі над річкою, стань поряд із ним та й кажи: «Устань, вовче, та з’їж чорта», а сам — мерщій у воду і плигай.

Чорт послухався. Узяв вовка, притяг його до Дніпра, став поряд із ним та й каже:

— Устань, вовче, та з’їж чорта!

Вовк і схопився. Не встиг чорт і в воду плигнути, а він його за п’яти — та так і відкусив. І стали чорти безп’яті. Отут у них на балці саме й збіговище було. Через те вже й балку прозвали Безп’ятою.

- - - - - - -

1 - Безп’ята балка знаходилася біля с. Діївки Катеринославського пов. (тепер у межах м. Дніпропетровська).

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]