Балка Кіб’яча

Це було ще за кріпацтва. Кажуть, жив у нашому селі із дочкою один бідний-бідний чоловік. Дружина його вмерла від тяжкої роботи, коли дівчинці ще й тринадцять літ не виповнилось.

Пан так знущався над кріпаком, що той не витримав і вирішив тікати за Дніпро, в Таврію, де не було неволі й ніякої влади. Вирішив ото — і втік. Переплив на той бік, став на кручі й почав співати, щоб досадити поміщикові. А пан, як почув, страшенно розлютився. Ухопив кріпакову дочку, вивів на високий пагорб і почав її шматувати. Пошматував, як кібець курча. Не встигла й закричати нещасна!

Роздер панюга жертву — і сам пропав. Покотився мертвим у балку. То його за невинну дитячу душу Бог покарав. Із того часу балку звуть Кіб’ячою.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]