Катрина гора

Давно колись, ще за панщини, в нашому селі Кисличуватому 1 жила з матір’ю-вдовою дівчина Катерина. Була вона дуже красива: чорна довга коса, чорні брови, тонкий стан.

Щоб якось прожити, змушена була Катря працювати по наймах. Одного разу вона найнялася до пана, старого німця-колоніста, білити в Томаківці полотно. Сподобалася панові дівчина, і почав він до неї залицятися та обіцяти золоті гори. Але ні багатство, ні панські почесті не привернули її до німця. Тоді пан вирішив взяти дівчину силою.

Одного вечора Катерина йшла на гулянку. По дорозі її зустріли панські слуги і схопили зненацька. Зрозуміла дівчина все й вирішила краще вмерти, аніж дістатися гидкому панові. Вирвалася вона із рук нападників, вибігла на високий пагорб і звідти кинулась у річку. Та й утопилася...

Через рік, весною, посадили люди на тому пагорбі тополю, а сам пагорб назвали Катриною горою.

-------

1 - Кисличувате — село Томаківського р-ну Дніпропетровської обл.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]