Могила Розкопана
Ота могила, що за старим садом над Благовіщенською дорогою, здавна зветься Розкопаною 1. А зветься вона так тому, що колись,— іще за панщини, — розкопав її буцімто больбатівський силач Грицько Пампура. Він,.кажуть, тільки те й робив, що ходив ночами по степу та могили розкопував. Усе полота шукав.
Одного разу рився Пампура на оцій уже могилі, що за садом. А ніч місячна-місячна, і ніде нічого й не шерхне! Коли це раптом чує копач:
— Доброго здоров’я, Грицьку!
Пампура так і отетерів! Розігнувся, дивиться, коли недалечко, на дорозі, стоїть старезний-престарезний дідок. Увесь у білому й на костур спирається. На голові оселедець, як у запорожця, а вуса — аж до пояса.
— Здоров, діду, — пробелькотів Грицько.— А звідки ти мене знаєш?
— Та я все знаю... І те знаю, що ти золото шукаєш. Але скільки б ти не рився, то його не дістанеш, поки отого сторожа не прибереш...
— Якого сторожа? — питає Пампура.
— А якого ж. Отого, що на животі руки склав,— каже дідок і показує костуром на кам’яну бабу, яка тут же таки, на могилі, стояла.
— Куди ж її прибрати?..
— Треба аж за три річки занести, отоді й золото візьмеш, — сказав старий і мов крізь землю провалився.
Грицько насилу отямився від такого дива, а тоді заховав у бур’яні лопату, підняв бабу на плечі й почалапав униз, до плавні. Минув Прихожанку 2, перебрів Підпільню та Сомик 3 і вже наближався по болоту до Кінської. Та так йому стало трудно нести ідоляку, що він кректав-кректав, а тоді візьми та й скажи:
— Ну, й важка ж нечиста сила! Щоб тебе чорти взяли!..
— Хе-хе-хе... Та мене чи візьмуть, а тебе таки візьмуть,— обзивається кам’яна баба.
Як почув це Пампура, так і присів. А присідаючи, не втримав бабу, то вона тільки плюх! — і зарилася в грязюку по коліна. Перелякався силач та навтіки! Біг-біг, добіг до озерця, перечепився через якусь дровиняку, впав і втопився на мілкому. Дуже захекався, тому й захлинувся.
Треба було, кажуть, Пампурі не згадувать чортів, коли таскав бабу. Якби він був переніс її ще й через Кінську, то все б добре закінчилося і золото б на могилі йому віддалося...
Кам’яна баба, що її впустив силач, стояла біля Кінської, аж поки плавню Каховське море не затопило. І місце те люди Бабою звали, а озеро, де втопився Грицько Пампура,— Пампуриним.
-------
1 - Розкопана могила знаходилася на південно-західній околиці с. Балок Василівського р-ну Запорізької обл. У 1972 р. знесена археологами.
2 - Прихожанка — урочище, на схід від колишнього с. Єлизаветівки Василівського р-ну Запорізької обл.
3 - Підпільня, Сомик — плавневі річки у колишньому Великому Лузі біля с. Єлизаветівки.
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.
[ нагору ]