Два камені богатирі

Розказують старі люди, що колись, дуже в давню старину, зійшлось два богатирі: один став по той (лівий) бік Дніпра, а другий по цей (правий). Зійшлись та й кричать один другому через Дніпро. Цей каже:

— Уступи мені місце, я поселюсь із своїм народом. А той каже:

— Ні, я заселю цей край; геть ти відціля! Тоді богатир з правого берега й каже:

— Коли так, то давай краще поміряємося силами: хто кого пересилить, того й земля буде.

— Давай,— каже богатир з лівої сторони.

Взяли вони поодколупували з скель каміння однакової ваги, поставали на горі, понад Дніпром, той з того боку, а цей з цього, і давай шпурлять.

З лівого боку як кинув богатир камінь, він і впав біля цього берега в воді, недалеко від Стрільчої скелі; тоді з правого боку богатир як шпурнув свій камінь, він так і опинився на тім боці, на сухому березі. Тоді богатир з лівого боку й гука:

— Ну, коли так, то я піду далі, а ти заселяй землю.

І пішов богатир далі, а цей поселив народ свій і по цім, і по тім боці. На тім камені, що з лівого боку, і досі зостався слід якраз у тім місці, де богатир брався руками: так руки й знать — і пальці, і долоні.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]