Острів Кухарський
На цьому острові, як і на Хортицькому, жило, кажуть,
стільки запорожців, що аж земля стогнала. Як зігнала їх Катерина на Кубань, то на ньому зосталися одні старі діди — козацькі рибалки.
Старі люди колись було згадують запорожців Качкарю, Бабака, Венгера, Майбороду і багатьох інших, що доживали віку на Кухарськім.
Качкаря жив у лощині, що від Ґавиного острова. Від того й урочище зветься Качкариним. У діда, кажуть, багато було худоби всякої і бджоли. Кишло, де була його хата, і тепер знать.
Козак Паламар жив проти балки Лишньої — й урочище звемо Паламаревим.
Річище, що тече поміж Кухарським островом і слободою Андріївкою, за запорожців звалось Явтух-річкою. Воно було мале, і, кажуть, улітку козаки переганяли табуни коней і скотину прямо вбрід. Потім якоюсь великою водою розмило його — стала глибина велика й скрізь бистрина та каміння.
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.
[ нагору ]