Займища запорожця Пуриса
В степу, версти чотири від Дніпра, біля Гадючої балки, є могила Пурисова, а на Дніпрі, нижче Гадючого порога,— Пурисів острів. Колись-то, кажуть, жив тут запорожець Пурис, і був він дуже багатий. Там, де тепер німецькі степи 1, все були його роздоли: тут ходили його табуни і скот, по балках — пасіки, а на острові — рибальський кіш Пуриса. Багато його, кажуть, і грошей десь у землі... Його могила майже вся скопана, а чи найдено гроші — ніхто не докаже.
Пурисів острів, кажуть, і в старі годи був такий, як і тепер, тільки тоді на ньому був дубовий ліс і росли груші. Після Пуриса тут ще, кажуть, рибалчив дід Прус, від чого маркусівці 2 й острів прозвали Прусовим.
Від порога, де скеля, на острові було два городки (редути). Вони були високі, а в сорок п’ятому році, як була велика вода,— позмивала так, що не осталось і сліду їх. Того року багато полягло лісу, тоді ж на острові вирило водою глибоку яму, повнісіньку людських кісток. Як глянеш, було, на ті голови, то аж мороз поза шкірою дере...
Як був я парубком, то було рибалчимо на порогах. З нами рибалчив і старий дід Орел з Іваненкової 3. Оце, було, як станемо варить вечерять, то тільки й балачки, що про стародавні вжитки. На Пурисовому острові, розказував він, побито армію якогось чужоземця.
Орел був запорозького коліна: в нього і звичай був козацький, і мова козацька. Пустих слів не знав, а що не скаже, було, то все до діла й до ладу. Молиться, було, не так, як оце ми, грішні, харамаркаєм, а як стане на схід, то далеко чуть, що молиться... І не такі молитви, як у нас, а старинні козацькі і все про Миколу та про Покрову...
-------
1 - Тобто землі німецьких колоністів.
2 - Жителі с. Маркусової (Павло-Кічкаса) поблизу м. Олександрівська.
3 - Іваненкова — тепер с. Андріївка Вільнянського р-ну Запорізької обл.
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.
[ нагору ]