Острів Ґавиний

Запорожці прозвали острів Ґавиним 1, і ми звемо так. На ньому ліс, багато ґавиних гнізд, а від того він і Гавиний. Так колись люди старі казали, так оце і я вам кажу. Весною, як налуплять ґавенят, — тільки й чути, що га-а! га-а! га-а! Під негоду не вгамовуються і вночі.

Густішого і кращого лісу нема, як на Ґавиному. Колись на ньому було багато винограду, хмелю; може, найшов би й тепер, та мало. А звіра було тут!.. Найбільше диких кіз. Були вони ще і за моєї пам’яті, а за батьківської, дідової — так і казать нічого. Було покійні розказують, що влітку, як витане вода, то вони так і плавають то з Лантухівського острова на Ґавиний, то з Ґавиного туди. Пливуть, було, тільки ріжки маячать, а як багато їх,— показується, мов наче вода несе гілчастого дуба. А що за дика звірюка! Було, ніколи не зійдеш, хіба побачиш здалека.

Що ж, привілля було велике!.. Запорожці хоч і жили тут, вони, кажуть, не дуже ганялись за звіром: риби доволі, качок — теж. Ще я знаю, було, як глянеш на просередь,— стільки того лебедя, журавля, гусей, качок! Як та отара, так і вкриють косу!.. Після запорожців багато звалувало звіра, багато перевелось його і за моєї пам’яті.

До великої води в сорок п’ятому році були ще кози, а після того щось не взамітку. Покійний дід було як почне розказувать про козацькі вжитки та про ліс,— стільки його було тут по балках, — то зараз і пісню згада:

Ой не пугай, пугаченьку,
В зеленому байраченьку!
— Гей, ой як мені не пугати —
Ніде ж мені проживати:
Ой де були темні балки,
Тепер стоять там рибалки...

Вона довга, тільки тепер не зведу: забув. В цій пісні говориться про ліс, що люди попереводили, — ніде і птиці знестись...

-------

1 - Ґавиний — острів на Дніпрі, був нижче села Андріївки Вільнянського р-ну Запорізької обл.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]