Змій-людоїд

Скільки й пам’ятають люди — острів зветься Перуном. На ньому висока скеля, а в ній,— від дніпрового ходу, — скоти 1.

До Христового народження, кажуть, жив там змій. Він гарбав під себе жінок і дівок, а чоловіків пожирав. Як Христос народився — змія прокляв, а потім звоював його якийсь богатир. У змія було, кажуть, три голови і крила. Він, як летить,— освітлює весь світ, а вогонь так і палає.

На Перуні є скарб. У слободі Свистуновій жив колись такий старий дід, що аж мохом поріс. Йому було більше ста років, а звали його Степаном Лисим. Це чоловік був ще запорозького звання. Він усе, було, розказує про скарб на Перуні.

— Тільки,— казав, — його страшно брати: заклятий.

Про приміту казав так: від голови є лощина, а в лощині кущ жостеру; відступи від того куща три ступні на полудень і копай; там запорожці сховали каюк грошей і прикрили шкурою. Каюк, казав, такий, що чоловік десять переїде через Дніпро.

-------

1 Скота — печера.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]