Озеро Панське
Біля села Григорівки Запорізького району над Кінською є водойма, яку називають Панським озером. Є легенда, яка пояснює цю назву.
Невдовзі після зруйнування Січі приїхав на берег Кінської ставний пан, увесь у золоті, шовку та оксамиті. Навіть на оці в нього оксамитова чорна стрічка, бо був пан сліпий.
Почали панські прислужники розмічати громадське пасовисько біля річки, а здивованим людям пан пояснив, що тут буде збудовано палац і закладено сад, бо всі навколишні землі подарувала йому матінка-цариця. І ще показав аркуш паперу з сургучевою печаткою — дарчу грамоту.
— Але ж то наші луки,— заперечили люди панові.— Ми тут споконвіку худобу пасемо.
— Віднині все навкруги моє, віднині тут буде, що я захочу! — пан тупнув ногою. Потім подивився на слід свого чобота і додав: — Чого моя ліва нога захоче! — І наказав будувати штучне озеро точнісінько такої ж форми, як слід його ноги, тільки у двісті разів більше.
Почали під наглядом іноземного майстра будувати панський палац, садити сад і робити озеро. Іноземець поспішав, бо пан наказав, щоб озеро було готове до літньої спеки.
До приїзду пана озеро було майже готове, тільки слід каблука не встигли обікласти каменем-черепашником. Стрибнув пан в озеро і тієї ж миті вискочив із нього червоний, як варений рак — адже вода в озері навіть у літню спеку крижана. Вилаявся пан, сів у карету і поїхав...
Поступово розвалився панський палац, здичавів сад. А озеро і зараз є. Знаходиться воно серед здичавілого саду, і кожен може побачити «слід панської ноги», спрямований носком на південний захід. Тільки на місці каблука — яма, необкладена черепашником. Не встиг іноземний майстер.
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.
[ нагору ]