Занапащена врода
Розказують старі люди, що давно-давно колись у нашій слободі Верхній Криниці 1 жив дуже жорстокий і підступний поміїцик Буряк. Поїхав він одного разу в сусіднє село на ярмарок і побачив там дівчину Христю. Така вона була красива, така вже гарна — ну, прямо, як маків цвіт! Пан одразу ж і накинув на неї своїм хижим оком.
Повернувся Буряк із ярмарку додому — і став сам не свій. Усе йому ввижалася і не йшла з думки та красуня. Вирішив він будь-що оволодіти дівчиною. Розпитав обережненько в людей, чия вона і де живе, а тоді взяв та й зник кудись із маєтку.
Пройшло кілька днів — коли це з’являється пан у свою слобідку з Христею. Украв дівчину, силоміць узяв, окаянний!..
А в тієї Христі та був, виявляється, коханий хлопець по імені Івась. Любилися молодята, як голуб з голубкою... Тяжко засмутився парубок, коли довідався, що його мила ні з того ні з сього кудись пропала. Довго він шукав її, аж поки не почув, що вона в Буряка живе полонянкою.
От прийшов якось Івась у Верхню Криницю, прикинувся заробітчанином і найнявся до пана в слуги. Пожив у маєтку тижнів там кілька, придивився до всього, а тоді однієї ночі проник до Буряка в покої, забрав свою кохану й подався з нею чимдуж у степ.
Як дізнався Буряк, що Христя та Івась утекли, зібрав усіх своїх вірних слуг із собаками та й кинувся оскаженілий на пошуки. Наздогнали втікачів у таврійському безлюдді десь аж під Оріховом 2.
Схопили панські посіпаки молодят, закували їх у кайдани і привезли до Верхньої Криниці. Івася страшно побили, а Христі Буряк при всіх дворових пустив стрілу в серце.
Довго лежав Івась непритомним. А як оклигав, заплакав гірко, узяв на руки мертву кохану і пішов світ за очі. Та вже аж через тиждень витягли їх рибалки неводом із одного озера у Великому Лузі. Насилу роз’єднали тіла утоплеників: так міцно обіймав Івась свою милу перед смертю...
З того часу, кажуть, і озеро, в якому знайшли нещасних, почали звати Івасевим.
-------
1 Верхня Криниця — село Василівського р-ну Запорізької обл.
2 Оріхів — районний центр Запорізької обл.
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.
[ нагору ]