Помста

Розповідають люди, що давно колись на самісінькому березі нашого моря жила із старим батьком дівчина Аза. І така вона була красива, що всі хлопці очей з неї не зводили. Аза ж ні на кого уваги не звертала, бо дуже, кажуть, горда була. Хвалилася, що їй, бачте, ніхто не подобається.

І ось одного разу всі парубки, що жили поблизу, змовившись, прийшли гуртом до Ази й запропонували їй вибрати з-поміж них собі нареченого. Красуня подивилася на них, подумала-подумала, а тоді й каже:

— Будете змагатися. Хто із вас усіх своїх товаришів поборе, той і буде моїм судженим.

І почали молодці змагатися. Один таки вийшов з того змагання переможцем, але Аза відмовила йому та ще й кепкувати із хлопців заходилася. Обдурила змагальників. Розгнівалися вони на гордячку, взяли та й утопили її в морі.

Ще й досі, як підходить вода до берега, з моря чути чи то плач, чи то стогін. Старі люди кажуть, що то утоплена красуня Аза плаче за своїм невідшуканим нареченим. І море нібито зветься від її імені Азовським...

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Отак і назвали. Як запорожці давали географічні назви.

[ нагору ]