Чумацькі дарунки
У балочці над Донським шляхом 1 жив один запорозький ватажок із цілою ватагою братчиків. На могилі, було, поперемінно стоїть козак. Ото як замітить валку чумаків, то зараз — на дорогу і стромля в землю ратище. Біля ратища на повстині кладе шматочок хліба, риби, дрібку солі, пшона, цибулі й іншого, чого їм треба. Покладе — і гайда в терен до ватаги...
Сидять братчики та й дивляться. Під’їжджає чумак до ратища — та й тпррр-р-у!.. Хто кладе на повсті хліб, хто сипле пшона, хто риби, хто цибулі, борошна, солі, сала. Накладуть харчів сіромам та й з Богом далі... Та й чом не дать?!
Тоді чумацька валка була паровиць сто, двісті, триста!.. По жмені борошна з воза, по шматку хліба, сала та й от стільки стане!..
Запорожці, було, ніколи не зачіпають чумака, а скоріш стають у пригоді від усякої напасті в степу.
-------
1 - Донський шлях ішов у степ, наліво від Кічкаської переправи, через старий Олександрівськ (тепер м. Запоріжжя).
Повернутися до змісту:
Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Понад шляхом чумацьким.
[ нагору ]