Вовки охороняють скарб

Змолоду я був великий стрілець [1]. Тоді звіра, птиці видимо-невидимо було... Проти нового року пішло нас шість душ у Лишню [2]. Взяли з собою рушниці і лом.

Лишня — балка біля с. Андріївки Вільнянського р-ну Запорізької обл. Думка була така: ломом гроші копать, а рушниці держать на всякий випадок.

Злюча була зима, мороз страшенний!.. Дійшли до ямки за панським током і поприсідали. На нас були іршані [3] штани, добрі чоботи, добрі з жіночих запасок онучі — не поміч: мерзнуть ноги.

— Ну,— кажу,— хлопці, ходімо в берестки, постоїмо там. Пішли... Стоїмо, тупцюємось... Дивимось, коли в кущах блись, блись, блись!.. Далі знову — блись, блись огонь. Більше десятка разів! Потім засвітилось, мов каганці. «Що за причина,— думаємо.— Горить ще й до нас наближається...» Як гроші горять, так лущать і на однім місці, а це не те... Сказать би, люди з свічками, так чого ж би вони в таку пору забрались у балку? Хіба мертвяки?..

Стоїмо, дивуємось і страх бере... Коли це зразу — плиг, плиг, плиг! Через рівчак — та до нас!.. Глядь — аж дванадцять вовків! Ми й обмерли... Почула бісова личина порох та зразу верть убік — так і майнули тернами. От вам і скарб на волосок од смерті!.. Якби один, можна б стрілять, а то, бач, он стільки... І маслачків не осталось би...

-------

1 - Стрілець - мисливець.

2 - Лишня — балка біля с. Андріївки Вільнянського р-ну Запорізької обл.

3 - Іршаний — з овечої або козячої вичиненої шкури.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Заклятий скарб.

[ нагору ]