Сірко і князь Довгорукий

Як був Перекоп турецьким городом, то наші чумаки ходили туди по сіль. У турка скрізь стояла сторожа, пропуск був тісний, а здирство було велике... Тоді, кажуть, тільки раз на тиждень солили борщ.

Прочув це Довгорук, звелів Сіркові зібрати запорожців і сам пішов на турка... Багато, кажуть, полягло ворогів, поки пробили дорогу до Перекопа; багато забрано їх і в полон. Тоді, кажуть, запорожці відбили в турка казну, всі заряди і незчислимо стільки скотини і коней. Ті турки,— що в полон були забрані, — ті ж і скотину пригнали в Січ.

Стало легше чумакам, та ненадовго. Як вернулись запорожці додому, турок застукав чумаків у Перекопі і вирізав до єдиної голови. Чумацькі воли, вози, гроші і все добро досталось бусурманам. Про це й пісня є:

Казав, казав Довгорук,
Що не здійме орда рук...
Орда руки ізняла,
Всіх чумаків забрала.

Сірко і Довгорук — це давні люди! Це ще було тоді, як границя турецька була по річку Кінську, що вийшла зі степу й упала в Великий Луг.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Славні лицарі.

[ нагору ]