Кошовий Сірко
Як гетьманував над козаками Хмельницький, то вище урочища Карай-Дубини, з цього (правого) боку Дніпра, була і його плавня. Ця плавня,— проти Капулівки, — й досі зветься Хмельницькою. Біля Карай-Дубини був перевіз, були і броди козацькі, де з турецького берега переганяли коней цілими табунами.
У Хмельницькій плавні, кажуть, паслась така сила коней, що ніхто їм і ліку не знав. Сюди їх гнали пасти з Турщини, з Польщі і зо всього Запорожжя. Як під добру ласку, то козаки не брали за це грошей із татар і ногайців, бо й самі пасли коней на їх суміжній землі.
В Таврії, біля урочища Мамайсурки, жив татарський хан Мамай. Дуже лютий був, собака; таке ж кляте було і його військо. Було, спуску не дає ні запорожцям, ні чумакам: де піймає, там їм і амінь...
Після Хмельницького на Україні правив Довгорук 1, а в Січі кошовим був Сірко. Давай той Мамай загравати з Сірком. Раз піймав запорожця, зняв з голови волосся з шкірою і пустив.
— Іди,— каже,— до свого Сірка та скажи, що я йому хвоста увірву.
Кошовий Сірко, як узнав це, так і скипів. Сів на коня та як свисонув, як свисонув! Збіглись запорожці.
— Ануте,— каже,— хлопці, сідлайте коней та махнем до Мамая в гості...
Посідали козаки на коней і подались.
Мамай зібрав військо і вискочив назустріч. Сірко до нього.
— Ну,— каже,— попробуємо, хто кому хвоста увірве,— і давай колошматить... Побили Мамая, побили його військо, забрали добро і були такі...
Біля Карай-Дубини часто паслись татарські табуни, і як тільки, було, козацький кінь перепливе туди, то вже назад не вернеться... То оце, було, Сірко поїде з козаками, наведе сон на табунщиків, а коней займе — і гайда через Дніпро в Хмельницьку плавню.
— Оце їм,— каже, — скурвим синам, щоб не робили запорожцям шкоди!
Сірко — як умирав, то казав:
— Як одкопаєте мою руку, то будете сім років воювати так, як і зі мною.
Так воно й вийшло: як прийшлось козакам до крута, одкопали вони ту руку і цілих сім років ніхто їх не зміг подужати.
Як ховали Сірка, то під голови йому поклали його гроші, а срібну його чарку віддали в церкву. Та чарка, кажуть, і тепер є в Нікопольській Покрові. Гроші, кажуть, пробували взять капулівці, та не дались...
У Сірка жив молодий козак Чалий. Він правив у нього за джуру. Після Сірка вибрали Чалого кошовим, а в нього був годованик Савка. Про цього Саву є й пісня, як він продався ляхам, грабував церкви, і за те запорожці його згубили.
-------
1 Довгорук — мабуть, князь Юрій Долгорукий — сучасник І. Сірка.
Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Славні лицарі.
[ нагору ]