Полоз

Полоз — це великий був гад! Було дожене чоловіка, обкрутиться і задавить. Полози жили по степах, по лугах, а найбільше — по скелях.

Одного разу пливли запорожці Дніпром і пристали до берега в Великому Лузі. От старі козаки понабивали люльки та й курять, а один молодик пішов на полювання. Далі котрийсь із козаків обдивився кругом і каже:

— Стій, братця! Ми молодикові не сказали, що тут полози живуть. Вони його задушать!..

Пішли — коли так: стоїть молодик під дубом, а кругом нього обкрутився полоз... Став полоз душити козака, а він йому й засадив ножа в голову. Полоз так і закляк на ньому.

Побачив козак своїх і гукнув:

— Ой братчики, рятуйте!

Розмотали ті, глянули — аж він подавлений і рушниця погнута...

У тому місці, кажуть, жило чотири полози: два старих і два молодих.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Великий Луг - батько.

[ нагору ]