Кучугури

У Великому Лузі, проти слободи Василівки, є кучугури, а проміж ними — глибокі ями. Ці кучугури такі високі та круті, що не всякий на них і зійде. А ями — глибокі, заросли дерезою, кущами та хмелем, що не видно й дна. Страшно там: звір живе всякий і виховуються злодії та душогуби.

Як жили запорожці в Великому Лузі, то тут було їх кишло. В цьому місці ніяка б сила не звоювала війська!

Кучугури є й ближче — біля слободи Підстепної [1], де кінчаються плавні пана Попова й починаються Канкринські. І тут невилазні урочища, і тут жили запорожці. Біля цих кучугур, на канкринівській землі, був якийсь турецький город, бо багато знайдено цегли і каменю з фундаменту. Цегла міцна, як камінь.

Приморське

Щоб не затопляла весняна вода, турки насипали високі могили по плавнях і ставили на них цеглові палаци. Срібні гроші, мов риб’яча луска, і невеличкі мідні люди находять тут і тепер.

Ще недавно в цих могилах люди викопували чавунні турецькі казани і якісь мідні труби. Казани й тепер є у підстепнянських людей,— вони широкі й мілкі, так що з кожного можна нагодувати чоловік десять-п’ятнадцять.

- - - - - - -

1 Підстепне — тепер с. Приморське Василівського р-ну Запорізької обл.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Великий Луг - батько.

[ нагору ]