Смерть і похорон характерника
Ще за Катерини на балці Таволжаній 1 жив запорожець Довгий, і був він превеликий характерник... Старий, дуже старий був він та ще й одинокий. Став він помирать, — помирав він не раз,— і звелів наймитові покликать сусіда Пластуна. Довго вони балакали, а далі Довгий ліг та й умер.
Пластун і каже наймитові:
— Ну, лягай, сину, спать, а я піду подою корів. Пішов.
Наймит прив’язав мертвого канатом за шию і за ноги до лави, взяв скрипку та й грає собі надворі... Чи довго він грав, чи ні, коли чує: товчеться щось у землянці. Заглянув він туди — коли мертвий совається по лаві.
— Товчись, — каже, — Марку, по ярмарку. Чорта з два викрутишся!
Грає він знову та витриндикує. Трохи згодом слухає — знов товчеться мертвий.
От приходить дід Пластун.
— А що,— питає,— не вставав ще наш мертвий?
— Ні,— каже.— Пручався, так я його прикрутив до лави канатом.
— Добре ж,— каже, — що догадався, а то він би тебе задушив.
Зійшлось там чоловіка стільки запорожців, викопали яму і давай ховать без попа. Як спустили його в яму, Довгий і каже:
— Ну, братця, давайте осиковий кілок та будемо печатать. Забили йому кілок у груди і засипали землею. Галдовників попи ніколи не ховали, а ховали їх запорожці по-своєму.
-------
1 Таволжана — балка на лівому березі Дніпра, недалеко від с. Петро-Свистунового Вільнянського р-ну Запорізької обл.
Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Ой, Січ - мати.
[ нагору ]