Характерник Оврам із острова Білого
Білим звемо острів 1, скільки й зазнаю. Може, тому таке йому прозвання, що на ньому пісок тільки й біліє. Чи росло коли на ньому велике дерево, чи ні — не чув, а кущі лози росли і в старовину, як тепер. Це невеличкий острівок. Колись, кажуть, на ньому було становище запорожця Байдужого.
Байдужий змолоду був гайдамака, а як зостарівся — зробився сиднем і в балочці, що супроти острова, дожив віку. Байдужий розказував людям, як помирав його товариш Оврам, що жив біля нього в Оврамовій балці.
Оврам був превеликий галдун, змолоду мав багато товариства, а на старість жив тільки з молодиком-бурлакою. Перед тим уже, як йому помирати, звелів він бурлаці наварити три казани яловичини. Той зварив.
— Тепер, — каже, — біжи поклич Байдужого.
Чи полінувався бурлака, чи так чого — не пішов. Умер той Оврам.
Опівночі лежить той бурлака і кадить люлькою, а біля нього здоровий чорний собака. Чує — коли той собака: гр-р-р... Оце перестане та знову: гр-р-р... А шерсть на ньому так і наїжачиться. Тоді бурлака гульк на мертвяка — коли той піднімається, піднімається... Собака до нього — і зчепилися...
Той бурлака — з хати та до Байдужого.
— Так і так,— каже,— діду. Оврам умер і такий ось случай... — Розказав.
Прийшли вранці. Дивляться: мертвий лежить, яловичина виїдена, собака розірваний і скрізь стопцьовано.
— Е, тут,— каже Байдужий, — добіса чортів вечеряло...
Викопали яму, поклали Оврама і забили в груди осиковий кілок.
-------
1 Білий — острів на Дніпрі, нижче с. Августинівки Запорізького р-ну Запорізької обл. Затоплений водами озера ім. Леніна.

[ нагору ]