Зозуля і соловейко

До одної дівчини приїхав парубок свататись. Приїхав тройкою баских коней на золоченій кареті. А сам - багатий і дуже красивий!

Відгуляли весілля. Поїхала молода до чоловіка. Під’їжджають до провалля. Тут молодий свиснув тричі - карета й зникла; він став вужем, а його жінка - змією.

Прожили вони так два роки. А тоді молодиця й проситься в гості до матері. Довго не пускав її вуж, а потім згодився. Коли жінка йшла, то дуже просив нікому нічого не розповідати.

Пішла молодиця до матері, а вуж поліз за нею та й сховався на дворі в стіжку сіна. У розмові з матір’ю проговорилася дочка про своє життя, а її брати все почули та й запалили стіжок із двох боків. Вуж так і згорів посередині стіжка, а потім знову ожив і десь дівся.

Як дізналася про все мати,- прокляла дочку й зятя: їй бути одинокою зозулею, а йому - солов’єм!

Ось чому зозуля літає без пари. А соловейко тому в’є своє гніздо посеред дерева, що був спалений всередині стіжка.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Із прадавніх криниць.

[ нагору ]