Весняні місяці

Весняні місяці не живуть у миру.

Колись, кажуть, березень покликав до себе в гості квітня. Той і поїхав возом. А березень напустив на нього дощ. Місив-місив квітень грязюку та й вернувся.

Тоді березень заморозив грязь і закидав її снігом. Квітень зважився їхати саньми. Пішла розталь, ушкварив дощ - і квітень знову вернувся.

Після того квітень і хвалиться травню:

- Так і так... Уже двічі збирався до березня в гості й ніяк не доїду. Возом - грязь заважає, саньми - розталь не дає ходу.

Травень і навчає його:

- Як хочеш доїхати, бери віз і клади на нього сани та човен.

Зробив квітень так, як сказав травень, і махнув до березня в гості. Березень напустив сніг, а той склав віз і човен на сани та й поїхав далі; полив дощ, розлилась вода всюди, - той склав віз і сани в човен та й знову поїхав. Приїздить до березня, а той і очі витріщив.

- Як ти,- каже, - зумів доїхати в таку лиху негоду?

- Не доїхав би ніколи, та спасибі травню - навчив,- каже квітень.

- Ну, чекай же, маю! Я тобі крилечка увібгаю,- каже березень.

З того часу між березнем і травнем немає ладу: що в травні зацвіте або зросте раннє, то березневий мороз його й понищить.

Повернутися до змісту: Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Із прадавніх криниць.

[ нагору ]