Лісовик
Лісовик - це з тої людини, що сама собі смерть заподіє. Ходить він поверх дерев та все гукає:
- Ге-е-ей!
Одного разу косили біля озера косарі та там і заночували. Коли це щось уночі як гукне по тім боці:
- Но!
Де не взялася після того вогняна полоса та так дуби аж до землі й почала класти. Трохи-трохи в косарів і куреня не знесла. Отож лісовик їхав!
А то ще був один дід, так йому раз таке було. Чує він: щось у лісі кричить, ніби кличе. Він і пішов на крик. Коли там чоловік - та й зчепилися. Дід був той не останнім чаклуном, тому й не піддався лісовикові. Вовтузилися ото доти, поки й півні заспівали...
Лісовик такий, що й людину задавить.

[ нагору ]