Бідний боксер. Ринг.

Повний текст книги Олега Петренка можна скачати за посиланням - Бідний боксер 2 (DOCX)

ЗМІСТ

Передмова
Глава 1. Розмова з Петром
Глава 2. Рік
Глава 3. Стрибок із мосту
Глава 4. Велетень
Глава 5. Боксерський зал
Глава 6. Зустріч

ПЕРЕДМОВА

Після не легкого пройденого року Іван далі продовжує тренуватися в Гідропарку і вже має свої успіхи. Не зупиняючись на досягнутому він далі йде своїм обраним шляхом продовжуючи старанно працювати над собою та боксую з різними боксерами не бачивши, що буде далі.

Глава 1

Розмова з Петром

Два місяці потому. Сьогодні сонячний ранковий день, а Іван вирішив якомога раніше приїхати до Гідропарку і позайматися у вихідний день. Зранку одягнувся в легкий одяг, а це футболка, спортивні штани, і взяв із собою білий пакет, а в пакеті лежали боксерські рукавички і капа. Не знав, навіщо щоразу, коли їде в зал, бере із собою капу. Він ні з ким не хотів боксувати, та все ж, вона завжди була з ним. Зранку вийшов із квартири, а це було близько сьомої години, без заторів, швидко доїхала до залу. У цей час Петро вже був на місці, ходив по залу з такими словами:

- Добровільна пожертва на розвиток залу.

Іван, тихо затримуючи повітря, пройшов біля нього, і не звернув уваги, далі пішов у кінець залу. У Петра виникла така думка, що б сьогодні поговорити з незнайомцем, а людей у залі було небагато, і сьогодні була дуже гарна сонячна погода для розмови. Він подивився на незнайомця, а його обличчя вже стало більш-менш свіже, і на ньому не було того минулого смутку, з яким ходив, сьогодні зможе з ним поговорити. З’ясувати з якої такої причини сюди приїжджає, і чому, ні з ким не розмовляє. Усі одне одного знають і разом тренуються вже протягом тривалого часу, а про нього ні хто нічого не знає. І ті, хто не хоче з кимось розмовляти з якихось причин, вони просто приїжджають до зали, махають головою, тим самим показуючи, що вони привіталися з кимось і далі йдуть тренуватися. Петро обійшов тренажерний зал, і з тими ж словами. Хтось йому дав якихось грошей, він махнув головою, сказав:

- Дякую, - і далі пішов збирати пожертву на розвиток залу.

Після обходу повернувся у свій вагончик, залишив зошит, а в зошиті записував тих, хто жертвував на розвиток залу. Поклав усе на свою дерев’яну тумбочку і вийшов із вагончика. Подивився на всі боки й побачив, як незнайомець одягає на руки бинти, а за бинтами рукавички. Ні на кого не подивився, підійшов до балонів. Одразу почав відпрацьовувати, не завдаючи сильних ударів, і так розминаючись, різні комбінації. Петро став і почав уважно дивитися на незнайомця, минуло хвилин п’ять, а незнайомець продовжувала відпрацьовувати, вже почав наважуватись на те, аби зараз підійти до нього, як би там не склалося. Якщо навіть він відвертатиме голову і уникатиме розмови, то сьогодні був цей самий день, коли йому хотілося нарешті дізнатися все про цю людину. Петро повільними кроками попрямував до Івана і став недалеко від нього. Почав уважно спостерігати за кожним його рухом, бачивши в ньому професіоналізм, та й усіх, хто приїжджав до зали, Петро бачив, одразу визначав, хто, як тренується, і в кого є майстерність. Техніка Івана відрізнялася від більшості спортсменів. У ньому була гнучкість, плавність разом зі швидкістю та легкими рухами в кожному ударі. Не в кожного спортсмена є такі задатки, мабуть, з усього уже має досить хороший досвід у боксі, і може спокійно боксувати з іншими боксерами. Хто б що не думав про те, що це якийсь новачок, який не розуміє, що таке бокс, мав помилкову думку. У Петра було правдиве судження з того самого досвіду побачивши безлічі спортсменів, які приїжджали сюди, протягом більше двадцяти років, а тут були різні боксери, професіонали, майстри спорту, кандидати майстри спорту з різних видів спорту, і він уже вміло, та одразу визначав, яка перед ним стоїть людина, новачок чи вже професіонал. Залежно від перерви між тренуваннями, а Іван не займався довгий час, майстерність трохи знизилася, і для відновлення потрібен певний період. У Петра виникла думка запросити незнайомця на ринг і провести з ним кілька раундів легкого бою. Він не був налаштований боксувати, вкладатися в кожен удар або ж забирати з останніх сил перемогу, як це відбувається в справжньому бою.

Петро підійшов до Івана, а він у цей час відпрацьовував удари, і одразу сказав:

- Доброго ранку.

Іван не звернув уваги на Петра і далі продовжував відпрацьовувати удари, Петро знову сказав:

- Доброго ранку вам незнайомець. Ви не проти ранкової розмови.

Іван зупинився, опустив голову донизу, задумався, а потім знову підняв руки, знову почав боксувати.

Петро посміхнувся:

- Ви мені вибачте, що я вас знову відволікаю, але мені було хотілося з вами поговорити. Ви завжди приїжджаєте, і ні з ким не розмовляєте. У більшості виникає безліч запитань, чого ви ні з ким не спілкуєтеся.

Іван зупинився, опустив руки, подивилася на Петра і сказав:

- Доброго ранку. Ви знаєте, я сюди приїжджаю для того, щоб тренуватися.

Петро одразу відповів:

- Це добре, що ви тренуєтеся. Ви розумієте, що всі на вас звертають увагу, і в кожного виникають свої думки, напевно, для того, щоб усі почувалися спокійно, вам потрібно з кимось познайомитися і поговорити. Тут те саме місце, де кожен знає один одного. Мені б хотілося трошки вас знати, щоб ні в кого не виникало жодних думок.

Іван:

- Я з вами повністю згоден. Так, я тут тренуюся недавно. Я тут нікого не знаю, я так розумію, що тут усі один одного знають і розмовляють. Ви вибачте, але в мене так у житті сталося, що в мене зараз немає жодного бажання спілкуватися. Я колись займався боксом, і в мене сталися дуже неприємні й небажані зміни, тривалий час я не тренувався, і з усім випадково я прийшов до цього. Коли побачив це місце мені, чомусь захотілося спробувати потренуватися. Я спочатку тренувався на залізі, а потім побачив, що наприкінці залу знаходиться ринг. Прийшов сюди, і так почалися мої самостійні тренування.

Петро посміхнувся:

- Це дуже добре, що ви тренуєтеся в нашому залі. Мало хто може тут проводити час. Для більшості тут немає тих самих зручностей, які є в інших залах. Це саморобний зал, все зроблено своїми руками. Хто хоче, той приїжджає, у нас так. Ми один одному допомагаємо, і в нас тут дуже велика, дружна, так би мовити, сім’я.

Івану посміхнувся:

- Добре, я одразу це помітив, коли почав приїжджати. Більшість звертали на мене увагу, але в мене був такий стан, що мені було не до розмов. Я бачу, що тут товариські люди.

Петро:

- Спасибі вам, що ви добре відгукуєтеся про наш тренажерний зал.

Іван:

- Ви знаєте, ваш зал має якісь особливі властивості. Після кількох відвідувань я почав відчувати, як у моєму житті відбуваються якісь зміни. Я почав себе набагато краще почувати і після того, що я відчув усередині себе, я зрозумів, що хочу ще сюди приїжджати та тренуватися.

Петро:

- Так, наш зал дуже добре впливає на людей. Він змінює людей і відновлює їхню душу. Це якесь незвичайне місце, можливо, через те, що в нього було вкладено велику кількість зусиль, не тільки моїх, а ще більшості людей, які приїжджають сюди і жертвують кошти для його розвитку. Воно допомагає багатьом людям відновити сили, як фізичні, так і душевні. Хтось тут відпочиває, той стає сильнішим духом. У кожного відбувається зміна, як усередині, так і зовні.

Іван:

- Так, так воно є. Я не знаю, що це за місце, але воно сильно змінило моє життя. Я почав ставати зовсім іншою людиною. Незважаючи на всі невдалі й неприємні темні моменти в моєму житті, я це відчув, десь через місяць, і після цього, я вже не зміг відмовитися, щоб не приїжджати тренуватися. Тут є всі зручності для того, щоб стати сильнішим. Я з вами повністю згоден, що це місце має свої, якісь чарівні властивості.

Петро посміхнувся:

- Спасибі вам, що ви це цінуєте. Спасибі вам, що ви це сказали, тому, що багато хто, хто приїжджає сюди на кілька місяців, тренувалися і їхали, так не зрозумів, що вони побачили, і де вони тренувалися, і що з ними сталося. Мало хто може помітити, як зал впливає на людей, а ви помітили. Судячи з цього, можна сказати, що ви досить тямуща людина, бачите більше, ніж інші.

Іван:

- Так, дякую. Це завдяки боксу. Я коли тренувався, почав бачити світ із зовсім іншого боку. Бокс мене змінив, все ж таки, можливо, це якась моя уява, але завдяки довгим тренуванням у боксерському залі, я почав змінюватися, хочу вам сказати, я одразу це почав бачити, помічати, як Гідропарк, впливає на мене. І я не хотів зупинятися. Мені ще більше і більше хотілося приїжджати сюди і тренуватися.

Петро:

- Так, у цьому залі є такі властивості. Ті, хто це помітив, ті, хто відчув тут радість, задоволення, майже весь свій вільний час проживає тут, а я насправді відповідаю за все, що тут відбувається. Я та людина, яка несе відповідальність за все обладнання та розвиток. І з цієї причини, я вирішив з вами поговорити, оскільки я так само за вас відчуваю відповідальність, і за кожну людину, яка приходить сюди. У моєму розумінні все має бути безпечно, тихо, спокійно, щоб усі, хто тут тренується, не переймався. І в них усе було добре, щоб вони отримували задоволення від тренувань, і тут ні в кого не виникало жодних конфліктів. Сюди приїжджають різні люди, бували такі випадки, коли вони влаштовували якісь незрозумілі бої, і при цьому всьому, вони не розуміли, що таке насправді справжній бій, і потім доводилось втручатися та наводити лад.

Іван:

- Люди буваю різні. Добре, що ви така людина. Добра людина і ви допомагаєте людям. Ви можете за мене не турбуватися, я тут тихо, непомітно тренуюся, ні на кого не звертаю уваги. Тренуюся собі, і на цьому все. Я ні з ким не розмовляю, ні з ким не входжу в контакт, ні з ким не збираюся вступати ні в які конфлікти. Якщо комусь не подобається моя присутність, то ця людина може сказати, я піду тренуватися в інше місце.

Петро посміхнувся:

- Ні, ви не переживаєте. Все добре. Просто у більшості людей виникали питання, хотіли зрозуміти хто ви, що ви за людина. Ви можете тут спокійно тренуватися стільки, скільки вам захочеться. Це місце для людей, для допомоги людям, якщо вам тут стає добре, ви отримуєте задоволення, то тренуєтеся, ви тут нікому не заважаєте. Я турбуюся за те, щоб сюди приїжджають несамовиті, божевільні люди, починають з’ясовувати стосунки з іншими людьми. Ось, за це, я переживаю, а потім це переростає в незрозумілі конфлікт, а тут настільки багато заліза, що невідомо чим закінчиться.

Іван усміхнувся:

- Так, я ніколи, нікому не бажав, і не бажаю зла. Я ніколи, нікому, нічого поганого не робив і не ображав. Усе, що я робив у своєму житті, так це боксував на рингу. Більше ні в яких місцях я ні з ким не бився і не застосовував фізичну силу. І в житті, я завжди йшов і ніколи не вступав у жодні конфліктні ситуації.

Петро посміхнувся:

- Хороші якості сильної людини, я дуже радий від вас чути такі слова. Тепер мені стало набагато легше.

Іван:

- Спасибі вам за те, що ви допомагаєте людям.

Петро:

- Ви знаєте, напевно, я народився такою людиною, щоб допомагати людям, лікувати людей. Це місце лікує багатьох людей, я радий, що ви це побачили, оцінили і воно вам допомагає.

Іван:

- Дякую вам за все.

Петро:

- Ви знаєте, я довго дивився на вас і розумів, що ви великий проміжок свого життя, напевно, займалися боксом.

Іван:

- Так, я довго займався боксом, а потім у мене була перерва в кілька років. І ось зараз знову вирішив почати тренуватися, але вже тільки для себе.

Петро:

- А ви б не хотіли зі мною вийти на ринг, і легко по боксувати пару раундів.

Іван опустив голову донизу, задумався, відповів:

- Я не знаю. Я вже давно ні з ким не боксував.

Петро відразу сказав:

- Ви не переживайте, ми будемо боксувати легко. Я хочу щоб, вам, можливо, стало легше, щоб ви щось відчули, згадали. Я коли я бачу, як ви тренуєтеся, то мені здається, що ви тут проводите час даремно. Якби ви тренувалися більше часу, то у вас могло бути гарне майбутнє в боксі, бо я побачив у своєму житті досить чимало боксерів, і ви від них відрізняєтеся швидкістю, гнучкістю, плавністю рухів. У вас є талант боксера, і мені здається, що вам потрібен якийсь рух уперед, і можливо, я вам його дам. Ви весь цей час уникали з будь-ким спілкування, і на вас звертала увагу велика кількість чистих боксерів, ви їм подобалися. Вони до вас підходили, хотіли з вами поговорити, а ви їм відмовляли, вони хотіли вас запросити провести з вами кілька легких раундів.

Іван задумався і відповів:

- Ви знаєте, я хочу сказати, що, можливо, це правда. Коли я сюди приїжджав, у мене не було бажання з ким-небудь розмовляти, і в мене був внутрішній стан, що замикає мене, я, можливо, когось чимось образив, тим, що я не заговорив, але в мене не було сил, щоб із кимось говорити. Усередині страшний біль, що я насилу приїжджаю сюди тренуватися. Я бився не з іншими боксерами, а з самим собою. Це справжній поєдинок із самим собою, і завдяки вашому тренажерному залу, що я сюди приїжджав протягом тривалого часу, і ви мені дозволили тренуватися, ніхто не заборонив мені сюди приїжджати, я привів себе до ладу, мені стало краще. Вам велике спасибі. І можу сказати, що зараз я подумав над вашою пропозицією, згоден вийти на ринг, по боксувати кілька раундів.

Петро посміхнувся:

- Чудово. Ви знаєте, я не професійний боксер, колись займався боксом, але не професійний. У мене не великі навички боксера, немає такого боксерського досвіду як у вас. Ви можете не переживати, раунди будуть легкими.

Іван:

- Нічого страшного. Якщо ви не знаєте, як правильно боксувати, то я вам буду підказувати. Я вас навчу, як потрібно боксувати.

Петро:

- Дякую вам, що ви хочете мені допомогти, але я просто хотів би з вами провести кілька раундів, і з мене цього буде достатньо. Можливо, воно вам чимось допоможе. Можливо, ви просто, щось згадаєте зі свого життя, і можливо щось зміните.

Іван:

- Не знаю, що в моєму житті зміниться чи не зміниться, але я вже давно ні з ким не боксував. Ви знаєте, у мене навіть не було жодної надії, що я колись, з кимось почну боксувати на рингу. Мені зараз хочеться вийти на ринг.

Петро:

- Добре, тоді зачекайте кілька хвилин. Я збігаю, візьму свої боксерські рукавички, і скоро повернуся.

Іван:

- Гаразд. Я буду тут.

Петро сходив у свій вагончик, а це зайняло не більше двох хвилин. Він узяв боксерські рукавички і підійшов до рингу. Іван уже стояв на середині рингу і чекав, коли Петро зайде на ринг та вони почнуть боксувати.

Петро посміхнувся:

- Ви готові почати боксувати?

Іван опустив голову вниз і відповів:

- Я б так сказав, що не готовий до того, щоб зараз боксувати, але щось мені підказує, що потрібно це зробити. Згадати те, що вже давно забуто, і те, що давно вже не робив.

Петро:

- Повністю згоден. Тренуватися на балонах це одне, а ось боксувати на рингу, це зовсім інше.

Іван:

- Все ж таки мені б зараз хотілося боксувати кілька раундів. Я вже зараз вам вдячний за те, що ви мене запросили на ринг і сьогодні заговорили зі мною. Можливо, якщо ви зі мною не заговорили, не запросили на ринг, то я, як і раніше, продовжував місяцями тренуватися на балонах.

Петро:

- Це добре, що вже в думках є перші кроки до чогось нового. Якщо весь час стояти на одному місці, то в житті не вийде, і тренуватися на балонах не завжди треба, а треба щось змінювати.

Іван:

- Повністю згоден, тут, я вже не буду нічого заперечувати. Без кроків уперед нічого в житті не буде.

Петро:

- Добре, давай, я зараз поставлю у своєму телефоні таймер, і ми за ним будемо боксувати. Один раунд три хвилини, і між раундами одна хвилина відпочинку, так буде всього лише на всього три раунди.

Іван:

- Добре. Це якраз те, що мені підходить.

Петро:

- Якщо ти не проти, давай розмовляти на "Ти"?

Іван усміхнувся й одразу відповів:

- Так, добре, давай, а то мені самому якось не звично говорити на "Ви".

Петро:

- Добре, що ми знайшли спільну мову.

Петро:

- Це дуже добре, що ти вмієш боксувати.

Іван:

- Може, досить уже розмов. Став таймер, і ми приступимо до боксу.

Петро:

- Так, добре.

Петро дістав із кишені мобільний телефон, поставив на телефоні таймер і поклав на лавку біля рингу, вона була за два метри від канатів, а діл - рукавички. Зайшов на ринг і сказав:

- Чекаємо, зараз задзвенить гонг, і ми почнемо боксувати, а зараз давай розійдемося по своїх кутках.

Іван:

- Так, добре, розходимося по своїх кутках.

Петро став в одному кутку, а Іван в іншому, почали дивитися один на одного чекаючи, коли пролунає перший гонг, це означатиме початок першого раунду, і вони зійдуться на середині рингу, і між ними не буде судді, тому що Іван - досвідчений боксер, і він уміє правильно боксувати та не порушувати ніяких правил, і так само Петро раніше, час від часу так боксував, і зараз перебуває при здоровому глузді, розуміючи, що ніяких порушень правил з його боку не буде. Незнайомець був швидким, хороший технар, і багато хто на нього звертав увагу, але яким був на рингу, цього ніхто не знав. Петро підняв перед собою руки, а він був набагато більшим, ніж Іван. Між ними відрізнялася вага, і різниця була двадцять кілограмів. Іван мав вагу сімдесят два кілограми, а Петро - дев’яносто два, і на зріст вони були однакові, об’єм м’язів та габарити відрізнялися. Іван був худішим у плечах, але це його не налякало, і, розуміючи, що він із ним боксуватиме, вже припускав, що в Петра будуть удари сильніші й важчі. Іван думає, бо він ніколи з ним не боксував, і розумів, що цей хлопець може нічого не показати на ринзі, і після кількох ударів перестане боксувати, опустить руки, скаже, що з нього вистачить. Іван знав свої сили, своє минуле, скільки йому довелося провести поєдинків, здобути перемог. Він завжди, перед тим як вийти на ринг, уже припускав, що робитиме із суперником, які в нього можуть бути удари.

І розумів, що удари будуть сильними, а швидкість середня, рухи під час поєдинку, як це відбувається з багатьма боксерами, будуть повільними і не такими різкими, як це могло б бути, якби Петро мав іншу вагу, або ж мав набагато кращу підготовку. Іван уже довгий час не тренувався, і в нього швидкість стала набагато меншою, ніж вона була. Пролунав гонг як Петро та Іван одразу зійшлися на середині рингу. Іван виставив ліву руку, завдав лівий прямий удар, він був дуже швидким, кулак прямісінько влетів у рукавичку Петра, і Петро побачив швидкість Івана, одразу зрозумів, що хлопець не такий вже й слабкий, має хороший швидкий удар. Він підняв перед собою руки, і, тримаючи біля підборіддя, Іван знову завдав уже подвійний лівий удар, один удар полетів прямісінько в лоб Петру, і він зробив крок назад, а Іван зробив крок уперед, і одразу вдарив лівий прямий удар. Іван швидко поставити перед собою дві руки і захистився від лівого удару Петра. Удар був досить не слабкий, навіть якщо він був нанесений легко, то він відчув важкість в ударі, зробив крок назад, зрозумів, що з Петром потрібно боксувати інакше, більше рухатися і не потрапляти під його удари, бо його удар має чималу силу. Іван ухилився і зробив вигляд, ніби він зараз буде наносити правий прямий, без лівого прямого, попереджувального, одразу вдарив лівою боковою.

Петро нічого не встиг зробити, лівий боковий прилетів прямо в підборіддя. Петро зробив крок назад, і був здивований від того, що хлопчина має гарну швидкість, вміє правильно піти від удару, зробив вигляд, ніби зараз буде завдавати удару, зробив удар із зовсім іншого боку, так швидко, що не зміг відреагувати. Петро зробив два кроки назад і поставив перед собою руки, а Іван не став стояти на місці, і одразу вдарив лівий прямий, а за ним правий прямий. Петро тримав перед собою руки, і два удари полетіли прямо в захист. Петро зрозумів, що відходити назад, немає сенсу, та й хлопець досить добре рухається на ногах і дуже швидко скорочує дистанцію. Він виставив ліву руку вперед, і Іван зробив так само. Між ними почався легкі удари лівою рукою, по п’ять шість ударів летіло від кожного. Ніхто не піддавався, і в кожного досить нелегкий удар, незважаючи на те, що вони боксувати легко, кожен удар був сильним. Іван вдарив лівий прямий, зробив крок назад, і з кроком завдав лівий прямий, а він не долетів до його захисту, швидко повернув руку на місце. Іван одразу ж відреагував, що треба скорочувати дистанцію, і так само вдарив лівою прямою, а Петро зумів швидко відреагувати на удар і зробив крок назад, з відповідним лівим прямим.

Петро подивився на Івана і одразу завдав лівий прямий, зробив крок назад, Іван трошки підійшов до нього на півкроку, і він не міг припустити, що в Петра так само є вміння боксувати, швидко скоротив дистанцію з лівим ударом, і Іван зумів відреагувати, ухилився від нього. За першим лівим із невеликою затримкою вилетів ще один лівий удар, і Іван не встиг від нього втекти, і на всій голові відчув тяжкість удару. Раптово перед очима все потемніло, він швидко зробив крок назад, припускаю, що зараз буде завдано наступного удару, зробив два кроки назад, але нічого не сталося. Між ними минуло кілька секунд, Іван, бачив, що Петро не збирається завдавати ударів, вдав, ніби зараз битиме лівим прямим ударом, одразу за обманним лівим прямим ударом завдав правого прямого, і той полетів просто в лікті Петра. Петро легко зумів витримати цей удар, але він був швидким, хльостким, пролунав хлопок. Петро підняв руки, а Іван не стояв на одному місці, додав лівий бічний удар, і він полетів прямо в голову Петра, дійшов до цілі. У Петра перед очима все потемніло, відчув нелегкий біль у голові.

Зупинився, став очікувати, коли прилетить наступний удар, але Іван не завдавав ударів, минуло кілька секунд, і Петро одразу почав іти в наступ: вдарив лівою прямою, правий прямий, лівий прямий. Іван закрився від цих ударів, не стояв на місці, а додав після свої удари, два лівих прямих, правий прямий. Іван з піднятими руками зробив крок уперед, завдав лівий бічний, і під цим ударом Іван зміг зігнути коліна і підійти на ближню дистанцію. Він одразу опинився ближче, ніж цього очікував, не втрачаючи момент, завдав лівий боковий удар по корпусу. Петра вниз опустив руки, притиснув їх до себе, не даючи можливості вдарити по корпусу, став чекати, а Іван додав ще три удари по корпусу, віддалився на безпечну дистанцію. Петро одразу пішов у наступ, завдав два ліві удари, а Іван зробив крок, назад, не давши Петру вдарити його двома лівими ударами, і Петро одразу повернувся в боксерську стійку. Прошу кілька секунд, Петро помахав на всі боки голою, і перед собою підняв руки, Іван підняв руки, копіюючи Петра, одразу почав зближуватися. Петро, утримуючи Івана на дистанції, вдарив лівий прямий, правий прямий, лівий бічний, і правий прямий, всі удари були відбиті захистом Петра, і міцно тримав перед собою руки, трохи заокруглив спину, закриваючи всі вразливі місця. Іван зробив крок назад, що дав можливість Петру відійти від канатів і стати на середині рингу, відновивши сили для продовження бою.

Петро подивився на Івана і зрозумів, що зараз потрібно буде йти в наступ, не поступатися, якщо будуть наносити удари, і так як це буде кращим виходом з положення, щоб більше не опинитися біля канатів, йому потрібно буде з ударами йти вперед, не зупинятися. Зробив крок лівою ногою в бік і разом з кроком швидко викинув лівий прямий, а Іван швидко підняв перед собою руки, захистився від цього удару. Петро знову вдарив лівий прямий, а за ним одразу завдав правого прямого, і Іван одразу опустив голову за рукавиці, почав тримати на собі потужні удари Петра. Петро не зупинився і одразу завдав лівого удару по корпусу, а Іван зумів вчасно притиснути до корпусу лікті, вистояти удар, а він був не слабким, обличчя Івана трішки скривилося. Іван почав розуміти, що Петро переходить на нижні удари, і зараз буде завдавати такі удари, не зупиняючись, зробив такий самий удар, як Іван на самому початку після ухилу в лівий бік вдарив по корпусу та притиснув до себе лікті й витримав удар Петра по корпусу, зробив крок назад, і той пішов прямо за ним. Іван побачив, як крок за кроком до нього наближається Петро, одразу зробив свій маневр, зробив крок назад, а Петро пішов за ним, і з кроком завдав удару, одразу збільшив дистанцію, пішовши убік.

Незнайомець стримано боксує, не піддається жодній спокусі, тримає дистанцію, бачить, що Петро теж технік, і набагато слабший. Він усе чудово розуміє, відходить назад, дає можливість перепочити, далі продовжує з ним боксувати, та й Петру розсудлива людина, що розуміє те, що робить, не порушує своєї домовленості в боксі, і удар у нього не слабкий.

Петро підняв руки, пішов на середину рингу, і тут задзвенів гонг. Закінчився перший раунд. Петро подивився на Івана і сказав:

- Спасибі тобі Іван за перший раунд, а тепер ми розходимося по кутах. Хвилина відпочинку. Коли продзвенить гонг, ми знову зійдемося на середині рингу.

Іван пішов у свій куток, а Петро повернувся у свій, і вони обидва почали чекати, коли закінчиться хвилина, почнеться наступний раунд. Через хвилину в мобільному телефоні пролунав гонг і почався другий раунд. Петро подивився на Івана, а Іван на Петра, вони одночасно підняли перед собою руки, і почали повільно зближуватися на середину рингу. Іван обережно підходив до Петра, тримаючи перед собою руки, а Петро вже повільно крок за кроком зайняв положення на середині рингу. У нього важка вага, він менше рухався в боксерській стійкі, набагато легше було пересуватися кроками, і від цього не втомлювався. Іван завдав першого удару в другому раунді лівий прямий, правий прямий, це була двійка. Петро перед собою підняв руки, і два удари полетіли в захист. З лівим ударом Івана зробив крок уперед, одразу крок назад, а Іван зробив крок уперед, знову завдав лівий прямий, одразу повернувся на вихідну позицію. Петро завдав лівого прямого удару, відтягнувся назад. Петро зробив вигляд ніби буде робити крок назад, і цим виглядом нахилом тулуба назад зробив обманний маневр, одразу вдарив лівий прямий, а Іван встиг відреагувати, ухилився від нього, відійшовши на дальню дистанцію. Іван відійшов на кілька кроків назад, і в цей момент Петро завдав сильний лівий прямий удар, і від потужного влучання врятував захист, подивився на Петра і зрозумів, що Петро, зараз починає боксувати вже по-іншому, не так як у першому раунді, йому так само потрібно змінити тактику, і почати по-іншому вести поєдинок. Іван одразу зрозумів, що Петро, щось знає в боксі.

Іван опустив руки вниз, стоячи на одному місці на двох ногах, побачив рух Петра, одразу, швидко підняв перед собою руки, і вже почав рухатися набагато швидше, жвавіше, не так як у першому раунді. І з лівою рукою, ніби він зараз буде наносити удари, почав зближуватися, подивився на Івана, зрозумів, що Іван зараз завівся, і буде щось робити. Йому не сподобався тільки який сильний удар Петра, і почав уважно дивитися за кожним рухом Івана, намагаючись вгадати наступні дії. Івана зблизився з Петром, і вони стали один навпроти одного на середині рингу. Іван рухався вперед, назад, лівою рукою намагався завдати кілька ударів. Петро не знав, який буде наступний удар, лівий прямий, лівий боковий або ж лівий по корпусу. Петру стало набагато складніше вгадувати, яким буде наступний удар, руки лежали на тулубі, рукавички були притиснуті до підборіддя, і він почав очікувати на перші дальні дії від Івана. Рухи Івана стали швидкими, вгадати, що він зараз робитиме, було доволі нелегко, і в такі моменти не хотів відкриватися і ризикувати тим, що Іван зможе точно завдати удару у відкрите місце. Він швидко завдав легкий лівий прямий, а це був лише один дотик, і потім ще завдав два ліві удари, рухи були настільки швидкими, що захист Петра врятував його від прямого влучання в голову.

Іван рухався швидко, настільки жваво, що за такий проміжок часу в Петра не було жодних шансів відповісти удар на удар або після завданих ударів одразу піти за ним, наздогнати ударами у відповідь. У Петра зараз не було шансів для нанесення ударів, і почав думати над тим, у який кращий зараз спосіб почати боксувати з Іваном. Іван легко завдав лівий прямий удар, одразу лівий бічний, а це були всього лише дотики, просто бив у захист, намагався виманити на себе Петра для продовження і нанесення нової серії ударів. Іван у цей же момент задумався, почав наносити по захисту серії прямих ударів, а Петро їх тримав на захисті. А тепер Петро почав замислюватися над тим, щоб щось змінити, і він вирішив, так як у нього сильні руки, і може витримати сильний удар, просто піти на Івана, запросити в кут. Петро подивився на Івана і почав наносити ліві прямі удари з кроками вперед. В Івана не було жодних шансів нанести у відповідь, почав крок за шахом відходити назад до кута. Іван підняв руки, всі удари летіли на захист, він намагався зупинити Петра, але в нього нічого не вийшло, і широкими кроками відходив убік, Петро перетинав цей шлях, намагаючись відходами завести Івана в кут, і так у нього почало виходити в русі, перегороді здійснити свій задум. Іван уже почав наносити не тільки ліві поодинокі й повторні удари, а по три прямі з лівим боковим, і в нього нічого не виходило, як Петро далі продовжував на нього йти. Кожен удар все ближче і ближче їх зближував на середню і ближню дистанцію для того, щоб затиснути Івана в кутку і почати наносити серії ударів по корпусу. Петро зробив крок уперед, ще один крок уперед, і вже в такий спосіб Іван сам не помітив, як він опинився в кутку.

З лівого і правого боку були канати, крок ліворуч або крок праворуч він не міг зробити і піти вбік, був лише один шлях через Петра, а він стояв і не відпускав Івана. Не залишилося ніяких відхідних шляхів, трохи зігнув ноги в колінах, і почав наносити сильні удари по корпусу Івана, а той швидко опустив руки, притиснув рукавички до обличчя і почав терпіти сильні удари, щоб не порушити домовленості, удари були не нокаутуючими. Вага між Петром та Іваном відрізнялася, кожен це розумів. Петро не будучи професійним боксером мав неслабий удар, кожен удар був настільки сильний, що Івану було нелегко їх терпіти, він стиснув зуби, і почав очікувати того самого моменту, коли Петро закінчить наносити серію ударів, і в нього з’явиться можливість, якийсь невеличкий проміжок для відходу в іншу сторону рингу. Іван одразу зрозумів, що зробив невелику помилку, коли Петро почав на нього йти, треба було йти в бік, а не відступати назад, не дати йому можливості завести його в кут, так як це сталося.

Петро знову завдав серію ударів по корпусу, вдарив лівий боковий, правий боковий, і в цей момент, коли руки повертав назад, Іван біля нього швидко нахилився, і з лівим боковим, та правим прямим ідучи в бік, завдав ударів. Ці удари були настільки сильними, що Петру довелося притиснутися до рукавичок і утриматися від наступних ударів. І в цей момент Петро застиг, не рухався, притулившись до рукавичок, а Іван швидко пішов убік, збігшись із кута рингу, швидко розвернувся, опинившись з боку Петра. У цей самий момент пролунав гонг і закінчився другий раунд.

Минула хвилина відпочинку, як Петро, так Іван, кожен пішов у свій кут. У кутку вони стояли і дивилися один на одного, а хвилина йшла швидко, ніхто не помітив, як вона прийшла, і знову пролунав гонг. Вони вдвох підняли руки і повільно почали зближуватися. Вони вже трохи втомилися, це був не професійний бій для того, щоб битися за перемогу, а в них була домовленість провести легкий розминочний поєдинок. Кожен для себе вирішив наносити легкі удари, і в жоден удар не вкладати силу.

Удари були легкими, вони летіли швидко, і їх було багато як з рук Петра, так і Іван, так само відповідав легкими серіями ударів. Рухалися легко, кожен, розслабившись, міг без труднощів ухилитися від ударів, і між серіями в третьому раунді було багато ухилів. Петро ухилився від удару, і Іван так само відповів двома прямими ударами після ухилу. Протягом третього раунду вони боксували легко, і ніхто з них не опинився в кутку, не отримував сильних ударів, і Петро, зумівши розслабитися, почав з легкістю рухатися на рингу, а не ходити, як це було в перших двох раундах. Час у русі минув швидко і не помітно, раунд був легким для двох. Пролунав гонг, закінчився третій раунд. Петро підійшов до Івана, обійняв його, і Іван не заперечував теплої подяки за бій Петра, і був задоволений тим, що він провів з ним три раунди на ринзі, обійняв.

Іван тихо сказав:

- Спасибі тобі Петро за три найкращі раунди в моєму житті.

Петро посміхнувся і відповів:

- І тобі спасибі за хороший спаринг, Іване.

Поєдинок між Іваном і Петром закінчився. Петро зняв рукавички, взяв їх у руку, подивився на Івана, а Іван стояв на рингу, і стоячи на місці, поглядав униз, про щось думав.

Петро подивився на Івана:

- Що з тобою сталося? Чому ти не йдеш з рингу, чи ти хочеш ще кілька раундів боксувати?

Іван подивився на Петра, і піднявши голову, сказав:

- Ні, мені цього достатньо. Я довгий час не боксував, і просто зараз починаю розуміти, що я в житті щось упустив, а ось, що, я не знаю. Я себе почуваю набагато краще, ніж до цього. Я повністю можу бути впевненим у тому, що цей спаринг пішов мені на користь, це, як якась терапія. У мені щось змінилося, я відчуваю легку свободу і приємну втому, а мене вже довгий час не було приємно від втоми. І зараз у мене з’явилося бажання, ще піти, і трошки потренуватися, продовжити своє тренування. Мені втома дає ще більше сил і бажання ще трохи потягати залізо. Це було правильне рішення провести з тобою спаринг.

Петро:

- Буває таке, дуже часто, і в боксерів, коли після якоїсь певної травми в них починається справжнісінький ступор, і вони не можуть просто тренуватися, але не виходити піти до зали. Бувають різні причини, у когось якийсь страх, апатія, втрата сенсу, все інше, теж не дає змоги піти в зал, і в кожного свої внутрішні перешкоди. Навіть у сильних людей бувають такі випадки, більшість потребує підтримки, а багато хто цього не розуміє. Я, як і раніше, залишаюся в тіні, дивлюся за людьми, кому потрібна допомога, я допомагаю, я побачив у тобі хорошого спортсмена, я вирішив, якимось чином, запросити тебе на ринг, розуміючи, що це, можливо, тобі дасть певні рухи. І буду чесним до кінця, я не міг уявити, що тобі після спарингу стане набагато легше, звісно, бувають різні випадки, і тут потрібно просто подолати ці перешкоди, зробити те, чого ти дуже давно не робив, а в даному випадку вийти на ринг.

Іван подивився широкими очима:

- Я чесно сказати, здивований, що ти так до мене поставився. Не кожна людина зможе піти на такий ризик. Я думаю, що людина насамперед має бути доброю і бажати іншій людині тільки добра.

Петро подивився на Івана, сказав:

- Дякую тобі за добрі слова. Мені приємно чути від тебе подяку, ти побачив у мені доброту. Так, я прекрасно все це бачив, розумів, що тобі потрібна допомога. Іноді необхідно допомагати іншим людям, коли це добра людина, з чистим серцем.

На очах Івана з’явилися сльози:

- Дякую.

Петро посміхнувся:

- Я побачив у твоїх очах доброту, дуже гарний спортивний дух, а це є не в кожного спортсмена. Багато хто тренується для того, щоб досягти певної мети, і на цьому вони зупинялися, їм більше нічого не потрібно, а в тобі є той справжнісінький спортивний дух, він присутній упродовж всього життя, якщо ти вже вирішив, колись зайнятися боксом, то, скоріш за все, прийнявши таке рішення, ти зробив правильний вибір. Бокс є твоїм шляхом у твоєму житті, ти тут уже нічого з цим не поробиш, і по тобі видно, що в тобі є дуже хороші задатки, їх потрібно розвивати. Я це одразу помітив, коли на тебе подивився, що ти до чогось прагнеш, і в тебе є для цього основа, вона в твоєму тілі, а це так само, не в багатьох є. Потрібно розвиватися, підтримувати форму, і тоді ти зможеш спокійно боксувати. Ти, як я помітив, кожне тренування показував все кращий і кращий результат. Це дивувало. Ти швидко відновлюєшся, рідкість.

Іван подивився на Петра:

- Я повністю згоден, і не заперечую жодного слова.

Петро:

- Це чудове місце змін, але не всі тут затримуються надовго, а хтось, приходить на рік чи два, а хтось, раз сюди прийшов, і залишається на все життя.

Іван подивився на Петра:

- Я не знаю, як моє життя складеться в майбутньому, але я б не хотів би залишати цей тренажерний зал. Мені тут подобається, я тут отримую задоволення від тренування, відновлюю сили, насолоджуюся життям. Незважаючи на тривалу відсутність задоволення від життя, я б не хотів покидати цей зал, мені б тут хотілося тренуватися, тренуватися.

Петро посміхнувся і сказав:

- Так, це дуже гарний вибір, правильне рішення, але бувають такі випадки, коли люди тут бувають тимчасово, і тобі потрібно буде змиритися з тим, що в житті все змінюється, і змінюється раптово. Можливо, твій настрій тут провести все своє життя, але прийде той самий момент, той самий час, коли тобі потрібно буде щось змінити. Ти ще молодий, займався спортом, ти показував дуже гарний результат, невже ти сам хочеш у такому віці, у молодому розквіті сил, провести тут усю молодість, щоб про тебе ніхто ніколи не почув. Те, що ти тут будеш тренуватися, не дасть тобі жодного результату, і ти, так залишишся нікому невідомим боксером, і, можливо, сюди приходитимуть люди, дивитимуться на тебе, як ти будеш відпрацьовувати удари на боксерському снаряді, думатимуть, що ти просто новачок, який, злякавшись життя, нічого не вміє на рингу, і дуже сильно стукає по балонах. Час покаже всі обставини життя і покаже тобі правильний шлях, напрямок, куди тобі потрібно йти.

Я б насправді не хотів, щоб ти тут провів усе життя, маючи такий талант. У тобі видно спортивний дух спортсмена, а це буває дуже рідко, і мені здається, якщо ти тут залишишся, то ти насправді втратиш своє життя, але по першій це місце тебе вилікує, дасть тобі сили. Але скільки часу тобі потрібно буде для відновлення сил, щоб ти прийшов до тями, я цього не знаю. Можливо, знадобиться місяці, а може більше, у кожного все відбувається по-різному. Я б хотів, щоб цей період твого життя закінчився якомога швидше, ти пішов своїм шляхом. Мені сподобалося з тобою боксувати, мені сподобалося, то якось ухиляєшся, я побачив гнучкість, і в кожному русі майстерність боксера, а це буває рідко, тож, якщо ти можеш, відновлювався і йди боксувати на великий ринг. Всередині ти живий, не помер від усіх цих обставин життя, бережи себе. Майстерність дається не так вже й багатьом людям, цінуй те, що ти, коли ти прийшов у бокс, почав тренуватися. Є нелегким подвигом почати тренуватися боксом, як би твоє життя не склалося, я вважаю, що тобі потрібно далі йти, не зупинятися за жодних обставин, іди, не зупиняйся.

Іван подивився на Петра, а в його очах з’явилися сльози, він опустив голову, подивився вниз, подумав, підняв голову, подивився на Петра і сказав:

- Дякую тобі за твої слова. Можливо, у твоєму кожному слові є своя правда. Мені здається, що з часом все зміниться, час покаже все, те, як буде надалі, а зараз я вдячний за те, що ти витяг мене на ринг та провів зі мною кілька раундів. Я почуваюся набагато легше, і не так, як це було до початку виходу, це справжнісіньке задоволення. Зараз я просто відволікаюся від усього, і думаю над усім.

Петро посміхнувся:

- Не поспішай мій дорогий незнайомець, завжди треба все обдумати, а якщо такий період у житті настав, то треба не поспішати, це важливо, поспішність може погано вплинути, і все треба обдумати, прийняти правильне рішення. Все добре обміркуй, відчуй, як тобі після нашого спарингу, прийми своє рішення перед тим, як далі продовжувати боксувати. Коли прийде час піти своїм шляхом, ти підеш, а зараз настав момент, коли тобі потрібно все обдумати, цінуй цей момент, не в кожного в житті він є, і все, якось не зрозуміло, як летять вперед, не знаючи куди, потім може бути ще гірше, не бажані наслідки. Тут головне терпіння, не здаватися. Тобі боляче, важко, приходь у зал, а ти приходь і тренуйся, якщо дуже важко роби менше навантаження, а на наступне тренування роби більше навантаження. І ти так не будеш стояти на місці.

Іван подивився на Петра:

- Дякую за добру пораду, мудрі слова. Вони мене надихають, і, напевно, на сьогодні з мене вистачить тренування. Тепер я зі спокійною душею поїду додому.

Петро посміхнувся:

- Тоді, гарної тобі дороги. Відпочинь, подумай, приїжджай. Тепер ти тут не чужа людина, а якщо буде бажання, то клич мене, ми ще раз проведемо кілька раундів на рингу.

Іван усміхнувся:

- Дякую за все.

Іван зняв рукавички, підійшов до лавки, що поруч біля рингу, взяв білий пакет, поклав у нього рукавички, подивився на Петра, який стояв, а він став біля канатів, сказав:

- Гарного тобі вечора.

Петро посміхнувся:

- І тобі гарного вечора.

З білим пакетом у руках Іван почав віддалятися, і крок за кроком залишив тренажерний зал, а Петро взяв в іншу руку свій мобільний телефон, і повільними кроками пішов до свого вагончика. Зайшов у нього, сів, поклав на дерев’яний стіл рукавички, телефон, подивився в лівий бік через двері на Гідропарк, а там були зелені дерева, які нахилялися з боку в бік, і сказав:

- Можливо, у цієї людини є гарне майбутнє, якщо вона не програє сама собі, і повірить у свої сили.

Повний текст книги Олега Петренка можна скачати за посиланням - Бідний боксер 2 (DOCX)

[ нагору ]